тести до теми 28

Тренувальні тести до теми 28, перейти за посиланням  https://docs.google.com/document/d/1h9ur3ATJ6b6d1Q0cJAqTSBDqa2OM65xkiparNJlD75k/edit#

1о клас Тема : Німеччина

Тема: « Листопадова революція  та становлення Веймарської республіки в Німеччині. Встановлення нацистської диктатури.»

Очікувані результати

Після уроку учні зможуть:

- називати основні дати теми, встановлювати хронологічну послідовність подій;

- пояснювати поняття: «листопадова революція» , «веймарська республіка»,«нацизм», «голокост»;

- визначати причини,основні події та наслідки листопадової революції;

- характеризувати основні напрямки політики нацистської Німеччини;

- пояснювати причини приходу до влади нацистів;

- висловлювати власні судження щодо діяльності нацистів.

   

Тип уроку: урок засвоєння нових знань, формування вмінь та навичок.

Обладнання: підручник, відеоматеріал, атлас, учнівська презентація політичного портрету А. Гітлера, роздатковий матеріал.

Основні дати:

9 листопада 1918 р. – революція в Німеччині, встановлення республіки.

1919-1933 рр. – Веймарська республіка.

30 січня 1933 р. – прихід до влади у Німеччині А. Гітлера.

Основні поняття: : «листопадова революція» , «веймарська республіка»,«нацизм», «голокост».

Епіграф уроку.

Найчастіше перемагають ті, кого не сприймали всерйоз

                                                                                         Э.Роттердамский

Хід уроку

І. Початковий етап

1.Організаційний момент

2.Актуалізація опорних знань учнів.

Метод «Дерево знань» .Пригадайте, що ви знаєте про економічний, політичний розвиток Німеччини на початку ХХ ст..

Робота з атласом в парах.

ü  Які  обмеження  були  встановлені  для  Німеччини  за  Версальським мирним  договором?

ü  Порівняйте, використовуючи  карту, територію Німеччини  до  і  після  Першої  світової  війни.

ü  Як  ви  вважаєте,  чи  впливала  проблема  сплати  репарацій  на  економічне  і  внутріполітичне  життя  країни? 

Висновок.         Таким  чином,  поразка  Німеччини  у  війні  створювала  базу  для  зростання  соціального  невдоволення  в  суспільстві…

ІІ. Основний етап

1.    Оголошення теми,очікуваних результатів,мотивація навчальної діяльності учнів.

Ми продовжуємо вивчати тему «Провідні країни світу у 20-30 рр.»  Сьогодні мова йтиме про Німеччину, країну яка розв’язала І Світову війну. Країну, яка стане зачинщиком ІІ Світової війни, країну в якій фашизм досягне своїх крайніх, найжахливіших форм. Саме фашизм принесе людству мільйонні жертви, голокост, надзвичайні страждання і нечувану жорстокість. Після уроку ви зможете:

- називати основні дати теми

- пояснювати поняття: «листопадова революція» , «веймарська республіка»,«нацизм», «голокост»

- визначати причини,основні події та наслідки листопадової революції

- характеризувати основні напрямки політики нацистської Німеччини

- спробуємо відповісти на проблемне питання

Чому німецьке суспільство дозволило фашистам прийти до влади? Чи можна було цьому запобігти?

2.Засвоєння нових знань ,формування вмінь та навичок

План

1. Листопадова революція в Німеччині.

2.Веймарська республіка.

3.Адольф Гітлер. Встановлення нацистської диктатури.

1.    Листопадова революція в Німеччині.

1.Робота з відеоджерелом. (Відео «Революція 1918 р.в Німеччині»)

1918 рік. Триває Перша світова війна. Економічне становище Німеччини було вкрай важким. Народ вимагав негайного припинення війни. Запровадження демократичних порядків. Роздачі поміщицької землі селянам.3 листопада 1918 року в Німеччині розпочинається революція, яка отримала назву листопадова. Після перегляду відео , працюючи в групах, вам потрібно виконати завдання.

Завдання для роботи в групах

Група 1 .Визначити причини листопадової революції.

Група 2. Назвати найвпливовіші політичні  партії  Німеччини

Група 3. Назвати основні події революції

Група 4. Назвати наслідки революції

   Орієнтовні відповіді учнів

Причини:      1)поразка  у   Першій  світовій  війні;

                     2)великі  людські  втрати : 7,5 млн.чол, в т.ч. 2,5  загиблих  на  фронтах; 

                                   4,5 млн.поранених, 1 млн.полонен.

                     3)складна  соціально – економічна  ситуація                  

                     4)глибоке  розчарування  суспільства  у  владі;

                     5)вплив  революції  1917  року  в  Росії.

Привід  до  революції: повстання  моряків  у  Кілі  3 листопада  1918  року.

Найвпливовіші партії Німеччини:

 1 Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН)- проведення демократичної    революції,встановлення республіки, запровадження демократичних свобод

2.Незалежна соціал – демократична партія Німеччини (НСДПН)-програма така ж.

3.Група «Спартак» (НСДПН)  з  30 грудня 1918 року – Комуністична партія Німеччини - проведення  соціалістичної  революції, передача  влади  Радам, встановлення диктатури пролетаріату

Основні  події  революції

Дата	Подія	Наслідок
9 листопада	Повстання  в  Берліні.	Імператор Вільгельм ІІ відбув  до Голландії.     Утворено коаліційний уряд – Раду народних уповноважених,очолив Еберт. Німеччину проголосили  республікою
16-21 грудня	Загальнонімецький з»їзд Рад.	Прийнято рішення про вибори до Законодавчих зборів.
30 грудня	Утворено КПН	Взяла курс на захоплення влади
5 – 6 січня 1919	Збройне повстання у  Берліні,організоване комуністами	Придушене  урядовими військами  11 січня, лідери КПН вбиті.
19 січня 1919	Вибори  до Установчих зборів	Перемога правих і центристських партій.Створено коаліційний уряд – Ф.Шейдеман. Президентом став Ф.Еберт.

Результати і наслідки революції

•        Повалення монархії, встановлення республіки.

•        Проголошення демократичних прав і свобод. Прийняття конституції.

•        Встановлення нетривкого союзу між соціал-демократами і воєнною елітою.

•        Вихід Німеччини з війни і підписання Версальського миру.

•        Придушення спроби здійснення соціалістичної революції і встановлення радянської влади.

Розкол в робітничому русі КПН і СДПН

2.    Веймарська республіка.

1.Словникова робота: Веймарська  республіка – це  загальноприйнята  назва  Німеччини  у  1919- 1933 рр. – демократичної   парламентської   федеративної  республіки.

У  серпні  1919 року  у  м.Веймарі  було  прийнято  конституцію  республіки, названу  Веймарською.

2.Робота  з  текстом Конституції    в   групах.

1 група.    Яким  був  політичний  устрій  Німеччини  за  Конституцією  та  які  права  громадян  були  закріплені  у  Веймарській  Конституції?

2 група.     Як  за  конституцією  формувався  парламент?

3 група.     Які  повноваження  отримував  президент?

4 група.      Чи  можна  стверджувати, що Веймарська  конституція  мала  демократичний  характер? Обгрунтуйте  свою  точку  зору.

         Орієнтовні відповіді.

1.Німеччина – федеративна  республіка, яка  складалася  з  18 федеральних  земель.

Конституція закріплювала  рівність  німців  перед  законом (стаття 109).Вона  гарантувала  особисту  свободу  громадян,  гарантувала  основні  політичні  права  і  свободи. Наприклад,  право  на  мирні  зібрання  і  мітинги (стаття 123), право  об»єднуватися  у  спілки  і  товариства (стаття  124),надавала  свободу  слова (стаття 118),гарантувала  право  власності  та  її  недоторканість (стаття  153).  Конституція  закріплювала  також  такі  елементи  демократії  як  опитування  населення  і  референдуми.

2.Оскільки  Німеччина  була  федерацією  (вона  складалася  з  18  федеральних  земель),  парламент  був  двопалатним. Складався  з  рейхсрату   -  державна  рада,  де  перебували  представники  земель,  і  рейхстагу  (державних  зборів),  що  обирався  виборцями.  Склад  рейхстагу  формувався  політичними  партіями  відповідно  до  кількості  голосів,  отриманих  на  виборах.  Рейхстаг  мав  право  звільнити  уряд,  висловивши  йому  недовіру.

Рейхсрат (державна рада) складалася з представників  земель)

Рейхстаг (державні збори) обирався виборцями. Формувався політичними  партіями

3.Президент  республіки  обирався  на  основі  загального  виборчого  права  терміном на  7  років.   Його  вік  мав  бути  не  менше  35  років ( стаття 41).Він  був  головою  виконавчої  влади – затверджував  і  міг  розпустити  уряд,  призначав  канцлера – голову  уряду.  Мав  право  розпускати  парламент  і  призначати  нові  вибори,оголошувати  надзвичайний  стан,для  захисту  основних  прав  громадян  міг  зосереджувати  в  своїх  руках  величезну  владу.

4.Конституція  1919  року  мала  демократичний  характер,  тому  що  в  ній  проголошувалися  широкі  громадянські  і  політичні  свободи  і  права. Німеччина  стала  федеративною  республікою  із  сильною  президентською  владою,  але  з  відповідальним  перед  парламентом  урядом.

3.Робота з карикатурою. Версальський договір породив нацизм.

Розгляньте карикатуру і поясніть, чому Версальський договір  сприятиме приходу до влади нацистів?

4.Робота з документом

«…Вирішальну роль відіграв… Версальський договір. Але навіть не те важливо, що він поставив Німеччину в жорсткі умови.

Відомо, що у разі виконання цього договору за всіма пунктами Німеччині довелося б сплачувати репарації 50 років. Проте фатальну роль відіграла інша обставина: те, що, відповідно до цього договору, вся провина за Першу світову війну покладалася винятково на Німеччину.

Слід зазначити, що в історії міжнародного права уперше було висунуто подібне обвинувачення проти цілого народу. Війни закінчуються миром, після якого одна сторона вважається переможцем, а інша — переможеною, причому сторона, що програла, може залишити поле битви з піднятою головою. Але після Версальського договору Німеччина повинна була понести й моральне покарання, адже її засуджували як єдиного винуватця лиха, завданого війною, і вона мала визнати свою моральну поразку…»

Запитання до документа

1. Яку причину автор документа називає вирішальною у назріванні націоналістичних та реваншистських настроїв у Німеччині?

2. Чому, на вашу думку, саме моральний аспект Версальського договору мав таке значення для Німеччини?

Висновок: умови Версальського договору породжували в Німеччині невдоволення й прагнення реваншу.

5.Робота над поняттям.

Нацизм –державний режим в Німеччині, що визнає право на існування в світі лише «арійської» (німецької) нації, намагалися обґрунтувати право Німеччини на завоювання інших народів, особливо слов’янських і на панування над світом.

6.Слово вчителя.

 На основі розповіді про події в Німеччині доби Веймарської республіки Виокреміть події ,що привели  до влади праві сили?

Складне економічне становище посилювало напруження в суспільстві. Проти правих соціал-демократів та республіканців, які сформували повоєнний уряд Німеччини, виступили ряд так званих «добровольчих формувань» й таємних воєнізованих товариств: бригада Ерхардта, Балтійська оборона, загони Хейдебрека, Россбаха, товариства «Консул», «Вікінг» тощо. Вони формувалися з офіцерів та унтер-офіцерів.

Заходи Г. Бауера 1920 р. після скорочення рейхсверу стали основною силою заколоту монархічно налаштованих сил опозиції. Повстання «Чорного рейхсвера» очолив генерал Лютвіц. У березні 1920 р. його загони захопили Берлін. Президент Еберт втік зі столиці. Путчисти сформували свій уряд на чолі з Каппом. Проте їм не вдалося втриматися при владі. Невдовзі путч розгромили загони Червоної гвардії, утворені повсталими робітниками Берліна.

Путч Каппа-Лютвіца став причиною загальнонімецького страйку, який у Рурі переріс у збройне повстання. Новий голова уряду Г. Мюллер припинив страйк, загони Червоної гвардії були виведені у нейтральну зону.

Окупація на початку 1923 р. франко-бельгійською армією Руру, французький контроль над цим багатим регіоном ще більше погіршили важке становище в економіці Німеччини. Різко скоротилися видобуток вугілля і виплавка чавуну, що спричинило закриття фабрик, масове безробіття. Зростання інфляції призвело до робітничих страйків по усій країні. Цим вирішили скористатися як ліві, так і праві політичні сили — вони звинуватили уряд у некомпетентності. Комуністи розпочали організацію ь«червоних сотень» і контрольних комісій. У серпні 1923 р. розпочався загальнонімецький страйк, і уряд був вимушений піти у відставку. Йому на зміну прийшов уряд Штреземана, який репрезентував демократичні партії. У середині 1923 р. найбільш запеклі зіткнення відбулися в Саксонії, де комуністам на чолі з Е. Тельманом вдалося сформувати робітничі загони і почати бойові дії проти урядових військ. Тільки після того як уряд кинув проти них додаткові сили рейхсверу, виступи були придушені. Комуністичну партію заборонили.

У цей час велику популярність здобула Німецька націонал-соціалістична робітнича партія Адольфа Гітлера. 8–9 листопада 1923 р. у Мюнхені нацисти організували путч і захопили уряд Баварії, закликавши до походу на Берлін. Але частини рейхсверу розігнали їхні загони. Гітлера заарештували і засудили до п’яти років ув’язнення. Проте через рік він вийшов на волю.

Наприкінці 1923 р. німецька економіка почала виходити з кризи. Уряд ужив ряд заходів, що стабілізували виробництво. Зокрема, у 1924 р. була проведена грошова реформа, внаслідок якої зріс курс німецької марки. Виплата репарацій призвела до зростання податків з населення. Водночас іноземні капіталовкладення сприяли розширенню й модернізації виробництва. Подальша концентрація виробництва сприяла утворенню таких гігантів, як сталевий трест «ІГ Фарбеніндастрі». Найбільше довготривалих позик Німеччині наддали США.

Усі ці заходи дали змогу Німеччині знову посісти провідне місце серед найсильніших держав світу, обігнавши за економічними показниками Англію і Францію.

Почалося поступове відродження німецького військово-промислового потенціалу. Німеччина розпочала пошук країн для розміщення військових замовлень за кордоном. Такою країною став Радянський Союз. Німецько-радянське військове співробітництво почалося з середини 20-х років після підписання рапалльських угод. На радянських підприємствах виготовлялися деталі для німецьких танків, літаків і гармат; офіцери обох армій спільно проходили перепідготовку. Водночас з мовчазної згоди західних держав Німеччина розпочала модернізацію і розбудову військово-морського флоту.

У політичному житті Веймарської республіки брало участь кілька впливових партій: католицька партія «Центр», Німецька народна партія та ін. Це були політичні об’єднання великих промисловців, сільських багатіїв і церковних кіл. Досить впливовими були Демократична і Націонал-ліберальна партії, які в 1923 р. утворили коаліційний уряд. Найбільший вплив у країні мали соціал-демократи. Робітники і найбідніші верстви населення підтримували комуністів.

Протистояння між лівими і правими почалося у 1924 р. За ініціативи комуністів були організовані загони самооборони під назвою «Союз червоних фронтовиків». Праві і монархісти створили численну воєнізовану організацію «Сталевий шолом».

Починаючи з 1921 р. почала швидко зростати нацистська партія Гітлера, яка налічувала тоді 6 тис. чоловік. Шалена інфляція, французька окупація Руру, безробіття призвели до того, що ідеї Гітлера швидко знаходили послідовників. У своїх виступах Гітлер різко нападав на керівників Веймарської республіки, засуджував Версальський договір. У 1923 р. його партія зросла до 50 тис. чол.

Невдалий путч та економічна стабілізація дещо загальмували зростання лав націонал-соціалістичної партії.

У 1925 р. помер президент Еберт. Главою держави був обраний колишній командуючий кайзерівською армією П. Гінденбург. Його прихід до влади посилив невдоволення лівих, зміцнивши позиції правих сил у країні.

Отже, до 1929 р. у Німеччині, як і в інших державах Європи, існувала багатопартійна система, між партіями точилася боротьба за владу та реалізацію різних політичних принципів.

   Республіка з самого початку зіткнулася з серйозними політичними проблемами. Демократичні політики не зуміли скористатися плодами революції 1918 р. й не позбавили влади тих, хто не сприймав нової ліберальної системи. Армія, поліція, державна служба, суди, університети і школи – скрізь на посадах залишилися люди, які не шанували демократію. Вони з неприхованим сумом згадували довоєнні часи військової і економічної величі Німеччини, коли відчували себе впевненими і гордими за приналежність до імперії. Тепер же впевненість зникла.

Навіть деякі політики і партії, що взяли участь у парламентських виборах, зневажали Веймарську республіку і демократію взагалі. Вороги республіки критикували її недоліки: коаліційні  (найчастіше у складі Соціал-демократичної партії. Партії Центру, Німецької  демократичної партії) уряди  роздирали суперечки; самі уряди були недовгочасними. Інші ж партії активно агітували проти республіки. Політична нестабільність супроводжувала Веймарську республіку впродовж усієї її історії.

      На її долю випала важка місія відновлення німецької економіки, зруйнованої Першою світовою війною. Зростаючий державний борг і  репараційні платежі підривають стабільність національної валюти. У 1923 р. німецька марка знецінюється практично повністю. Порядок вдається навести лише за допомогою грошової реформи в кінці 1923 р. В цілому, це був час збоїв в економіці.

  Веймарська республіка справляла враження будівлі, побудованої на піску, і режиму, позбавленого прихильників. Стара еліта не виявляє особливої лояльності до нового демократичного керівництва.

Нерішучість діячів Веймарської республіки призвела до їх власної політичної  смерті ( на поч.1930 р. соціал –демократи вийшли з правлячої коаліції) і сприяла приходу до влади нацистів.

Уїнстон Черчілль: « … Переможці нав’язали німцям усе те, що було ідеалом, до якого здавна прагнули ліберальні країни Заходу…У національному житті німецького народу утворилась порожнеча…Веймарська республіка за всіх її чеснот і досконалостей розглядалась як щось нав’язане ворогом…Порожнеча розкрилась, і через деякий час у цю порожнечу вступив неприборканий маніяк, носій виразник найбільш злісних почуттів, які коли - небудь роз’їдали людське серце, - єфрейтор Гітлер».

3.Адольф Гітлер. Встановлення нацистської диктатури

.

1.Учнівська презентація політичного портрету Адольфа Гітлера.

 2.Прихід до влади А. Гітлера . Розповідь учителя.

Завдання .Який шлях обрав Гітлер, щоб прийти до влади?

Наприкінці 1929 р. Німеччину охопила економічна криза. Промислове виробництво різко скоротилося, зросло безробіття. Розорилися тисячі підприємців і торгівців. Кількість безробітних досягла  5 млн. чол. Сотні тисяч селян змушені були продавати свої наділи, щоб розрахуватися із кредиторами. Уряди Мюллера і Брюнінга не змогли стабілізувати ситуацію. Цим негайно скористався Гітлер, який закликав до рішучих дій. Його бурхливі промови знаходили відгук в усіх верствах німецького суспільства. Середній клас, частина селян і робітників вважали, що Гітлер може врятувати країну.

Після поразки «пивного путчу» нацисти вирішили змінити тактику. З цього приводу Гітлер сказав: « Якщо я знову вдамся до політики, то це буде нова політика. На зміну тому, щоб завойовувати владу за допомогою зброї, ми, на зло депутатам-католикам і марксистам, сунемо ніс у рейхстаг,щоправда потрібно буде більше часу щоб їх переголосувати, ніж на те, щоб їх перестріляти. Але їхня власна конституція приведе нас до успіху. Кожна легальна процедура триває довго, але рано чи пізно ми завоюємо більшість, а отже і Німеччину».

З 1928 року націонал-соціалісти почали перебудову партійної роботи під гаслом боротьби за маси. В роки кризи це дало свої результати.

Участь націонал-соціалістів у виборах:

                                 - 1928р. – 2,6% голосів;

                                 - 1930р. – 18,3% голосів;

                                 - 1932р. – 37,4% голосів (14 млн. чоловік);

Головними суперниками на виборах у нацистів були соціал-демократи та комуністи, які в разі об’єднання зусиль могли б перешкодити нацистам. Однак цього не відбулося.

     Політична боротьба в Німеччині особливо загострилася напередодні президентських виборів 1932 р. Найбільш вірогідними претендентами на посаду президента були Гінденбург і Гітлер. Комуністи висунули кандидатом у президенти  Тельмана. Гінденбурга підтримали центристські партії і соціал-демократи, що й забезпечили йому перемогу. Формування уряду президент доручив фон Папену – лідерові військових і юнкерських кіл, відомому своєю непримиренністю до лівих партій.

      Після чергового зниження заробітної плати країною прокотилася хвиля страйків і демонстрацій. Вплив комуністів і лівих соціал-демократів зростав, що стурбувало великих німецьких промисловців та представників середнього класу. Їм потрібна була політична сила, здатна зупинити економічний хаос. Таку силу вони вбачали у партії Гітлера. 30 січня 1933 р. Гінденбург доручив Гітлерові сформувати новий кабінет міністрів, призначивши його рейхсканцлером. Так до влади прийшли націонал-соціалісти.

Висновок.          

  Нацисти прийшли до влади законним, конституційним шляхом. Для Німеччини це стало не просто заміною одного уряду іншим, а переходом від демократії  до тоталітаризму.2 серпня 1934 року після смерті Гінденбурга рейхстаг проголошує Гітлера фюрером німецької нації, а держава оголошувалася ІІІ Рейхом.В країні встановилася фашистська диктатура.

3.Робота в групах.

Завдання: виділіть основні напрямки політики нацистів у різних сферах.

1- група – політична сфера; ( додаток 1)

2- група – економічна політика; ( додаток 2)

3-група – культурно-освітнє життя  (додаток 3)

Висновок.

Логічним продовженням внутрішньої політики стала  зовнішня політика Третього рейху, яка була спрямована на розв’язання війни.

ІІІ. Завершальний етап

1.Систематизація,узагальнення вивченого. Контроль навчальних досягнень.

      1.Обговорення проблемного питання методом ПРЕС

Чому фашистам вдалося прийти до влади? Чи можна було уникнути фашистської диктатури?

Я вважаю,що…..

Тому,що….

Отже,….

        2.Прийом Сенкан. Тема : нацизм.

2.Підсумки уроку

3. Домашнє завдання .Опрацювати тему «Німеччина».

Додаток 1.Політика  нацистів  в  політичній  сфері.

1. Назва держави – Третій Рейх (скасування Веймарської республіки і конституції).

2. Атрибути держави  

(Червоний колір прапора означає рух, білий – чистоту нації, свастика – сторони світу, переможна місія арійської нації).

3.Створено репресивний апарат:

                                                         - таємна поліція – гестапо

                                                         - охоронні загони – СС .Безпос середньо віддані фюреру ,його особиста охорона. Всередині СС була організація «Мертва голова» - охорона концтаборів. Очолював СС Гімлер);

                                                         - штурмові загони – СА (загальна кількість налічувала 500 тисяч чоловік. Очолював СА Герінг);

                                                         - служба безпеки – СД (Очолював Шелленберг).

4. Армія – вермахт (з 1935 року).

5. Військова розвідка – абвер.

Розправа над противниками

1. Перше до чого вдався Гітлер – це знищення опозиції (400 чоловік).

29 – 30 червня 1933 року  - «ніч довгих ножів». За одну ніч знищені всі опозиціонери, всі ті хто заважав Гітлеру. Сталін пізніше скаже: «От Гітлер молодчина! Ось так потрібно розправлятися з політичними противниками».                                        

2. Розправа з комуністами.

Гітлеру заважали комуністи, тому в березні 1933 року нацисти підпалюють рейхстаг і звинувачують в цьому комуністів. Хоча на суді вину комуністів за підпал рейхстагу довести не вдалося 10 тисяч комуністів посаджено до в’язниці , а Комуністичну партію Німеччини – заборонено.

       В 1933 р. формально було заборонено всі політичні партії, крім націонал-соціалістичної.

В  1933 р. по всій країні з’явились концентраційні табори для утримання неугідних режимові людей.

       Було ліквідовано основні політичні права громадян – свободу слова, зібрань, недоторканість житла, таємницю листування.

       Антисемітизм став офіційною політикою гітлерівської держави.

 Нацисти почали переслідувати євреїв. Вже з весни 1933 р. почався організований владою бойкот усіх установ, що належали євреям.

Євреї становили ( 1%  від усього населення Німеччини).

 Голокост – геноцид проти єврейського народу.

До 1935 року видано 400 законів, направлених проти єврейського народу:

- позбавлення громадянства;

- заборона змішаних шлюбів;

- заборона євреям займати державні посади, викладати в школах, працювати юристами, лікарями;

- в їхніх паспортах ставили спеціальні позначки ( жінкам дописували ім’я Сара, а чоловікам – Ізраїль);

                                                         - зобов’язання постійно носити на одязі нашиту жовту шестикутну зірку

                                                         - виселення в гетто (спеціально відведені квартали і будинки, заборона з’являтися в громадських місцях, нашивали жовту чотирикутну зірку на одязі);

                                                         - концтабори (Бухенвальд, Дахау, Заксенхаузен…);

- 9-10 листопада 1938р. – “кришталева ніч” (розгром єврейських магазинів);

- сотні людей емігрували в тому числі цвіт творчої інтелігенції (Б.Брехт, А.Ейнштейн, Т. і Г. Манни, Л.Фейхтвангер та інші);

- жертвами Голокосту стали 6 млн. чоловік  

Крім євреїв расовій дискримінації були піддані цигани. Вони мали бути винищені як представники «нищої раси»

Додаток 2.

Економічна  політика  нацистів.

        Важливі зміни відбулися в економіці Німеччини. Уряд Гітлера пішов на нечуване для мирного часу розширення державного регулювання господарського життя спочатку з метою виходу із кризи.

       На кошти держави було розгорнуто будівництво мережі швидкісних автострад, аеродромів, мостів, нових підприємств, що дозволило відразу скоротити чисельність безробітних та пожвавити будівельну індустрію.

 В 1935 р. була запроваджена загальна трудова повинність.

       Основна увага була приділена прискореному розвитку військової промисловості. Військові витрати збільшились. З метою стимулювання економічного зростання вводились податкові пільги.

. Щоб не допустити знецінення грошей та зростання цін, уряд ввів контроль над цінами та зарплатою і почав поступовий перехід до карткової системи розподілу.

         Особливістю економіки нацистської Німеччини було пряме адміністративне регулювання господарства державою. Для цього всі підприємці були об’єднані в галузеві картелі та підпорядковані Імперському міністру господарства.

 Коли в 1936 р. було прийнято чотирирічний план розвитку військової промисловості, уповноваженим по реалізації цього плану було призначено Геринга. Створене ним відомство взяло під контроль всю економіку країни. Держава стала безпосереднім володарем багатьох підприємств, що були конфісковані в більшості випадків у євреїв.

        До початку Другої світової війни економіку Німеччини було кардинально змінено.  Практично перестала функціонувати ринкова економіка.

 Весь комплекс цих заходів прискорив вихід Німеччини з кризи.

 У 1935 р. вона досягла до кризового рівня виробництва, а до 1939 р. значно перевищувала його. Скоротилося безробіття.

          Високі темпи відновлення були  зумовлені мілітаризацією  економіки. Вся промисловість працювала на підготовку до війни.

Додаток 3.

Культурно-освітнє  життя.

     

      Життя у нацистській Німеччині було далеким від тих омріяних картин, які були створені пропагандою. Насилля стало масовим. Сотні тисяч німців емігрували, в їх числі цвіт творчої інтелігенції – фізики Альберт Ейнштейн, Нільс Бор; письменники – Томас і Генріх Манн, Ліон Фейхтвангер,  Анна Зегерс, Еріх-Марія Ремарк; композитори – Ган Уй-снер, Отто Клемперер, Пауль Хіндеміт та інші представники творчої і наукової інтелігенції.

       Гітлеризм прагнув  установити контроль і над свідомістю людей. Засоби масової інформації – друк, радіо- залежали від міністра пропаганди Геббельса. Його відомство було поставлено на службу нацизму: художники, поети, композитори повинні були прославляти Гітлера, оспівувати переваги арійської раси і нових порядків.

 Одна із перших акцій влаштованих Геббельсом -  це спалення книг написаних не арійцями в Берліні та інших університетських центрах. Книги палили просто на площах. З картинних галерей забирали полотна «неарійців».

      Студенти і школяри змушені були вступати до молодіжних нацистських організацій , членство в яких було обов’язкове і під жорстким контролем держави:

   - дитячий фашистський рух (з 6 років);

   - “Гітлер-югенд” (з 14 років) – 8 млн. осіб;

   - Німецький Трудовий фронт – 23 млн. осіб.

Тут виховувались молоді німці у дусі шовінізму, прищеплювалась військова дисципліна та безмежна відданість фюрерові

Формується культ особи вождя.

 Пропагується “арійське походження ” німців, як вищої раси

 Заборонена діяльності всіх партій, крім нацистської.

Державою заохочувалася народжуваність, багатодітним матерям вручалася офіційна відзнака  «Хрест Матері», золотий вручався за народження восьми дітей, срібний – шести, бронзовий – чотирьох.

Тема: « Листопадова революція  та становлення Веймарської республіки в Німеччині. Встановлення нацистської диктатури.»

Очікувані результати

Після уроку учні зможуть:

- називати основні дати теми, встановлювати хронологічну послідовність подій;

- пояснювати поняття: «листопадова революція» , «веймарська республіка»,«нацизм», «голокост»;

- визначати причини,основні події та наслідки листопадової революції;

- характеризувати основні напрямки політики нацистської Німеччини;

- пояснювати причини приходу до влади нацистів;

- висловлювати власні судження щодо діяльності нацистів.

   

Тип уроку: урок засвоєння нових знань, формування вмінь та навичок.

Обладнання: підручник, відеоматеріал, атлас, учнівська презентація політичного портрету А. Гітлера, роздатковий матеріал.

Основні дати:

9 листопада 1918 р. – революція в Німеччині, встановлення республіки.

1919-1933 рр. – Веймарська республіка.

30 січня 1933 р. – прихід до влади у Німеччині А. Гітлера.

Основні поняття: : «листопадова революція» , «веймарська республіка»,«нацизм», «голокост».

Епіграф уроку.

Найчастіше перемагають ті, кого не сприймали всерйоз

                                                                                         Э.Роттердамский

Хід уроку

І. Початковий етап

1.Організаційний момент

2.Актуалізація опорних знань учнів.

Метод «Дерево знань» .Пригадайте, що ви знаєте про економічний, політичний розвиток Німеччини на початку ХХ ст..

Робота з атласом в парах.

ü  Які  обмеження  були  встановлені  для  Німеччини  за  Версальським мирним  договором?

ü  Порівняйте, використовуючи  карту, територію Німеччини  до  і  після  Першої  світової  війни.

ü  Як  ви  вважаєте,  чи  впливала  проблема  сплати  репарацій  на  економічне  і  внутріполітичне  життя  країни? 

Висновок.         Таким  чином,  поразка  Німеччини  у  війні  створювала  базу  для  зростання  соціального  невдоволення  в  суспільстві…

ІІ. Основний етап

1.    Оголошення теми,очікуваних результатів,мотивація навчальної діяльності учнів.

Ми продовжуємо вивчати тему «Провідні країни світу у 20-30 рр.»  Сьогодні мова йтиме про Німеччину, країну яка розв’язала І Світову війну. Країну, яка стане зачинщиком ІІ Світової війни, країну в якій фашизм досягне своїх крайніх, найжахливіших форм. Саме фашизм принесе людству мільйонні жертви, голокост, надзвичайні страждання і нечувану жорстокість. Після уроку ви зможете:

- називати основні дати теми

- пояснювати поняття: «листопадова революція» , «веймарська республіка»,«нацизм», «голокост»

- визначати причини,основні події та наслідки листопадової революції

- характеризувати основні напрямки політики нацистської Німеччини

- спробуємо відповісти на проблемне питання

Чому німецьке суспільство дозволило фашистам прийти до влади? Чи можна було цьому запобігти?

2.Засвоєння нових знань ,формування вмінь та навичок

План

1. Листопадова революція в Німеччині.

2.Веймарська республіка.

3.Адольф Гітлер. Встановлення нацистської диктатури.

1.    Листопадова революція в Німеччині.

1.Робота з відеоджерелом. (Відео «Революція 1918 р.в Німеччині»)

1918 рік. Триває Перша світова війна. Економічне становище Німеччини було вкрай важким. Народ вимагав негайного припинення війни. Запровадження демократичних порядків. Роздачі поміщицької землі селянам.3 листопада 1918 року в Німеччині розпочинається революція, яка отримала назву листопадова. Після перегляду відео , працюючи в групах, вам потрібно виконати завдання.

Завдання для роботи в групах

Група 1 .Визначити причини листопадової революції.

Група 2. Назвати найвпливовіші політичні  партії  Німеччини

Група 3. Назвати основні події революції

Група 4. Назвати наслідки революції

   Орієнтовні відповіді учнів

Причини:      1)поразка  у   Першій  світовій  війні;

                     2)великі  людські  втрати : 7,5 млн.чол, в т.ч. 2,5  загиблих  на  фронтах; 

                                   4,5 млн.поранених, 1 млн.полонен.

                     3)складна  соціально – економічна  ситуація                  

                     4)глибоке  розчарування  суспільства  у  владі;

                     5)вплив  революції  1917  року  в  Росії.

Привід  до  революції: повстання  моряків  у  Кілі  3 листопада  1918  року.

Найвпливовіші партії Німеччини:

 1 Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН)- проведення демократичної    революції,встановлення республіки, запровадження демократичних свобод

2.Незалежна соціал – демократична партія Німеччини (НСДПН)-програма така ж.

3.Група «Спартак» (НСДПН)  з  30 грудня 1918 року – Комуністична партія Німеччини - проведення  соціалістичної  революції, передача  влади  Радам, встановлення диктатури пролетаріату

Основні  події  революції

Дата	Подія	Наслідок
9 листопада	Повстання  в  Берліні.	Імператор Вільгельм ІІ відбув  до Голландії.     Утворено коаліційний уряд – Раду народних уповноважених,очолив Еберт. Німеччину проголосили  республікою
16-21 грудня	Загальнонімецький з»їзд Рад.	Прийнято рішення про вибори до Законодавчих зборів.
30 грудня	Утворено КПН	Взяла курс на захоплення влади
5 – 6 січня 1919	Збройне повстання у  Берліні,організоване комуністами	Придушене  урядовими військами  11 січня, лідери КПН вбиті.
19 січня 1919	Вибори  до Установчих зборів	Перемога правих і центристських партій.Створено коаліційний уряд – Ф.Шейдеман. Президентом став Ф.Еберт.

Результати і наслідки революції

•        Повалення монархії, встановлення республіки.

•        Проголошення демократичних прав і свобод. Прийняття конституції.

•        Встановлення нетривкого союзу між соціал-демократами і воєнною елітою.

•        Вихід Німеччини з війни і підписання Версальського миру.

•        Придушення спроби здійснення соціалістичної революції і встановлення радянської влади.

Розкол в робітничому русі КПН і СДПН

2.    Веймарська республіка.

1.Словникова робота: Веймарська  республіка – це  загальноприйнята  назва  Німеччини  у  1919- 1933 рр. – демократичної   парламентської   федеративної  республіки.

У  серпні  1919 року  у  м.Веймарі  було  прийнято  конституцію  республіки, названу  Веймарською.

2.Робота  з  текстом Конституції    в   групах.

1 група.    Яким  був  політичний  устрій  Німеччини  за  Конституцією  та  які  права  громадян  були  закріплені  у  Веймарській  Конституції?

2 група.     Як  за  конституцією  формувався  парламент?

3 група.     Які  повноваження  отримував  президент?

4 група.      Чи  можна  стверджувати, що Веймарська  конституція  мала  демократичний  характер? Обгрунтуйте  свою  точку  зору.

         Орієнтовні відповіді.

1.Німеччина – федеративна  республіка, яка  складалася  з  18 федеральних  земель.

Конституція закріплювала  рівність  німців  перед  законом (стаття 109).Вона  гарантувала  особисту  свободу  громадян,  гарантувала  основні  політичні  права  і  свободи. Наприклад,  право  на  мирні  зібрання  і  мітинги (стаття 123), право  об»єднуватися  у  спілки  і  товариства (стаття  124),надавала  свободу  слова (стаття 118),гарантувала  право  власності  та  її  недоторканість (стаття  153).  Конституція  закріплювала  також  такі  елементи  демократії  як  опитування  населення  і  референдуми.

2.Оскільки  Німеччина  була  федерацією  (вона  складалася  з  18  федеральних  земель),  парламент  був  двопалатним. Складався  з  рейхсрату   -  державна  рада,  де  перебували  представники  земель,  і  рейхстагу  (державних  зборів),  що  обирався  виборцями.  Склад  рейхстагу  формувався  політичними  партіями  відповідно  до  кількості  голосів,  отриманих  на  виборах.  Рейхстаг  мав  право  звільнити  уряд,  висловивши  йому  недовіру.

Рейхсрат (державна рада) складалася з представників  земель)

Рейхстаг (державні збори) обирався виборцями. Формувався політичними  партіями

3.Президент  республіки  обирався  на  основі  загального  виборчого  права  терміном на  7  років.   Його  вік  мав  бути  не  менше  35  років ( стаття 41).Він  був  головою  виконавчої  влади – затверджував  і  міг  розпустити  уряд,  призначав  канцлера – голову  уряду.  Мав  право  розпускати  парламент  і  призначати  нові  вибори,оголошувати  надзвичайний  стан,для  захисту  основних  прав  громадян  міг  зосереджувати  в  своїх  руках  величезну  владу.

4.Конституція  1919  року  мала  демократичний  характер,  тому  що  в  ній  проголошувалися  широкі  громадянські  і  політичні  свободи  і  права. Німеччина  стала  федеративною  республікою  із  сильною  президентською  владою,  але  з  відповідальним  перед  парламентом  урядом.

3.Робота з карикатурою. Версальський договір породив нацизм.

Розгляньте карикатуру і поясніть, чому Версальський договір  сприятиме приходу до влади нацистів?

4.Робота з документом

«…Вирішальну роль відіграв… Версальський договір. Але навіть не те важливо, що він поставив Німеччину в жорсткі умови.

Відомо, що у разі виконання цього договору за всіма пунктами Німеччині довелося б сплачувати репарації 50 років. Проте фатальну роль відіграла інша обставина: те, що, відповідно до цього договору, вся провина за Першу світову війну покладалася винятково на Німеччину.

Слід зазначити, що в історії міжнародного права уперше було висунуто подібне обвинувачення проти цілого народу. Війни закінчуються миром, після якого одна сторона вважається переможцем, а інша — переможеною, причому сторона, що програла, може залишити поле битви з піднятою головою. Але після Версальського договору Німеччина повинна була понести й моральне покарання, адже її засуджували як єдиного винуватця лиха, завданого війною, і вона мала визнати свою моральну поразку…»

Запитання до документа

1. Яку причину автор документа називає вирішальною у назріванні націоналістичних та реваншистських настроїв у Німеччині?

2. Чому, на вашу думку, саме моральний аспект Версальського договору мав таке значення для Німеччини?

Висновок: умови Версальського договору породжували в Німеччині невдоволення й прагнення реваншу.

5.Робота над поняттям.

Нацизм –державний режим в Німеччині, що визнає право на існування в світі лише «арійської» (німецької) нації, намагалися обґрунтувати право Німеччини на завоювання інших народів, особливо слов’янських і на панування над світом.

6.Слово вчителя.

 На основі розповіді про події в Німеччині доби Веймарської республіки Виокреміть події ,що привели  до влади праві сили?

Складне економічне становище посилювало напруження в суспільстві. Проти правих соціал-демократів та республіканців, які сформували повоєнний уряд Німеччини, виступили ряд так званих «добровольчих формувань» й таємних воєнізованих товариств: бригада Ерхардта, Балтійська оборона, загони Хейдебрека, Россбаха, товариства «Консул», «Вікінг» тощо. Вони формувалися з офіцерів та унтер-офіцерів.

Заходи Г. Бауера 1920 р. після скорочення рейхсверу стали основною силою заколоту монархічно налаштованих сил опозиції. Повстання «Чорного рейхсвера» очолив генерал Лютвіц. У березні 1920 р. його загони захопили Берлін. Президент Еберт втік зі столиці. Путчисти сформували свій уряд на чолі з Каппом. Проте їм не вдалося втриматися при владі. Невдовзі путч розгромили загони Червоної гвардії, утворені повсталими робітниками Берліна.

Путч Каппа-Лютвіца став причиною загальнонімецького страйку, який у Рурі переріс у збройне повстання. Новий голова уряду Г. Мюллер припинив страйк, загони Червоної гвардії були виведені у нейтральну зону.

Окупація на початку 1923 р. франко-бельгійською армією Руру, французький контроль над цим багатим регіоном ще більше погіршили важке становище в економіці Німеччини. Різко скоротилися видобуток вугілля і виплавка чавуну, що спричинило закриття фабрик, масове безробіття. Зростання інфляції призвело до робітничих страйків по усій країні. Цим вирішили скористатися як ліві, так і праві політичні сили — вони звинуватили уряд у некомпетентності. Комуністи розпочали організацію ь«червоних сотень» і контрольних комісій. У серпні 1923 р. розпочався загальнонімецький страйк, і уряд був вимушений піти у відставку. Йому на зміну прийшов уряд Штреземана, який репрезентував демократичні партії. У середині 1923 р. найбільш запеклі зіткнення відбулися в Саксонії, де комуністам на чолі з Е. Тельманом вдалося сформувати робітничі загони і почати бойові дії проти урядових військ. Тільки після того як уряд кинув проти них додаткові сили рейхсверу, виступи були придушені. Комуністичну партію заборонили.

У цей час велику популярність здобула Німецька націонал-соціалістична робітнича партія Адольфа Гітлера. 8–9 листопада 1923 р. у Мюнхені нацисти організували путч і захопили уряд Баварії, закликавши до походу на Берлін. Але частини рейхсверу розігнали їхні загони. Гітлера заарештували і засудили до п’яти років ув’язнення. Проте через рік він вийшов на волю.

Наприкінці 1923 р. німецька економіка почала виходити з кризи. Уряд ужив ряд заходів, що стабілізували виробництво. Зокрема, у 1924 р. була проведена грошова реформа, внаслідок якої зріс курс німецької марки. Виплата репарацій призвела до зростання податків з населення. Водночас іноземні капіталовкладення сприяли розширенню й модернізації виробництва. Подальша концентрація виробництва сприяла утворенню таких гігантів, як сталевий трест «ІГ Фарбеніндастрі». Найбільше довготривалих позик Німеччині наддали США.

Усі ці заходи дали змогу Німеччині знову посісти провідне місце серед найсильніших держав світу, обігнавши за економічними показниками Англію і Францію.

Почалося поступове відродження німецького військово-промислового потенціалу. Німеччина розпочала пошук країн для розміщення військових замовлень за кордоном. Такою країною став Радянський Союз. Німецько-радянське військове співробітництво почалося з середини 20-х років після підписання рапалльських угод. На радянських підприємствах виготовлялися деталі для німецьких танків, літаків і гармат; офіцери обох армій спільно проходили перепідготовку. Водночас з мовчазної згоди західних держав Німеччина розпочала модернізацію і розбудову військово-морського флоту.

У політичному житті Веймарської республіки брало участь кілька впливових партій: католицька партія «Центр», Німецька народна партія та ін. Це були політичні об’єднання великих промисловців, сільських багатіїв і церковних кіл. Досить впливовими були Демократична і Націонал-ліберальна партії, які в 1923 р. утворили коаліційний уряд. Найбільший вплив у країні мали соціал-демократи. Робітники і найбідніші верстви населення підтримували комуністів.

Протистояння між лівими і правими почалося у 1924 р. За ініціативи комуністів були організовані загони самооборони під назвою «Союз червоних фронтовиків». Праві і монархісти створили численну воєнізовану організацію «Сталевий шолом».

Починаючи з 1921 р. почала швидко зростати нацистська партія Гітлера, яка налічувала тоді 6 тис. чоловік. Шалена інфляція, французька окупація Руру, безробіття призвели до того, що ідеї Гітлера швидко знаходили послідовників. У своїх виступах Гітлер різко нападав на керівників Веймарської республіки, засуджував Версальський договір. У 1923 р. його партія зросла до 50 тис. чол.

Невдалий путч та економічна стабілізація дещо загальмували зростання лав націонал-соціалістичної партії.

У 1925 р. помер президент Еберт. Главою держави був обраний колишній командуючий кайзерівською армією П. Гінденбург. Його прихід до влади посилив невдоволення лівих, зміцнивши позиції правих сил у країні.

Отже, до 1929 р. у Німеччині, як і в інших державах Європи, існувала багатопартійна система, між партіями точилася боротьба за владу та реалізацію різних політичних принципів.

   Республіка з самого початку зіткнулася з серйозними політичними проблемами. Демократичні політики не зуміли скористатися плодами революції 1918 р. й не позбавили влади тих, хто не сприймав нової ліберальної системи. Армія, поліція, державна служба, суди, університети і школи – скрізь на посадах залишилися люди, які не шанували демократію. Вони з неприхованим сумом згадували довоєнні часи військової і економічної величі Німеччини, коли відчували себе впевненими і гордими за приналежність до імперії. Тепер же впевненість зникла.

Навіть деякі політики і партії, що взяли участь у парламентських виборах, зневажали Веймарську республіку і демократію взагалі. Вороги республіки критикували її недоліки: коаліційні  (найчастіше у складі Соціал-демократичної партії. Партії Центру, Німецької  демократичної партії) уряди  роздирали суперечки; самі уряди були недовгочасними. Інші ж партії активно агітували проти республіки. Політична нестабільність супроводжувала Веймарську республіку впродовж усієї її історії.

      На її долю випала важка місія відновлення німецької економіки, зруйнованої Першою світовою війною. Зростаючий державний борг і  репараційні платежі підривають стабільність національної валюти. У 1923 р. німецька марка знецінюється практично повністю. Порядок вдається навести лише за допомогою грошової реформи в кінці 1923 р. В цілому, це був час збоїв в економіці.

  Веймарська республіка справляла враження будівлі, побудованої на піску, і режиму, позбавленого прихильників. Стара еліта не виявляє особливої лояльності до нового демократичного керівництва.

Нерішучість діячів Веймарської республіки призвела до їх власної політичної  смерті ( на поч.1930 р. соціал –демократи вийшли з правлячої коаліції) і сприяла приходу до влади нацистів.

Уїнстон Черчілль: « … Переможці нав’язали німцям усе те, що було ідеалом, до якого здавна прагнули ліберальні країни Заходу…У національному житті німецького народу утворилась порожнеча…Веймарська республіка за всіх її чеснот і досконалостей розглядалась як щось нав’язане ворогом…Порожнеча розкрилась, і через деякий час у цю порожнечу вступив неприборканий маніяк, носій виразник найбільш злісних почуттів, які коли - небудь роз’їдали людське серце, - єфрейтор Гітлер».

3.Адольф Гітлер. Встановлення нацистської диктатури

.

1.Учнівська презентація політичного портрету Адольфа Гітлера.

 2.Прихід до влади А. Гітлера . Розповідь учителя.

Завдання .Який шлях обрав Гітлер, щоб прийти до влади?

Наприкінці 1929 р. Німеччину охопила економічна криза. Промислове виробництво різко скоротилося, зросло безробіття. Розорилися тисячі підприємців і торгівців. Кількість безробітних досягла  5 млн. чол. Сотні тисяч селян змушені були продавати свої наділи, щоб розрахуватися із кредиторами. Уряди Мюллера і Брюнінга не змогли стабілізувати ситуацію. Цим негайно скористався Гітлер, який закликав до рішучих дій. Його бурхливі промови знаходили відгук в усіх верствах німецького суспільства. Середній клас, частина селян і робітників вважали, що Гітлер може врятувати країну.

Після поразки «пивного путчу» нацисти вирішили змінити тактику. З цього приводу Гітлер сказав: « Якщо я знову вдамся до політики, то це буде нова політика. На зміну тому, щоб завойовувати владу за допомогою зброї, ми, на зло депутатам-католикам і марксистам, сунемо ніс у рейхстаг,щоправда потрібно буде більше часу щоб їх переголосувати, ніж на те, щоб їх перестріляти. Але їхня власна конституція приведе нас до успіху. Кожна легальна процедура триває довго, але рано чи пізно ми завоюємо більшість, а отже і Німеччину».

З 1928 року націонал-соціалісти почали перебудову партійної роботи під гаслом боротьби за маси. В роки кризи це дало свої результати.

Участь націонал-соціалістів у виборах:

                                 - 1928р. – 2,6% голосів;

                                 - 1930р. – 18,3% голосів;

                                 - 1932р. – 37,4% голосів (14 млн. чоловік);

Головними суперниками на виборах у нацистів були соціал-демократи та комуністи, які в разі об’єднання зусиль могли б перешкодити нацистам. Однак цього не відбулося.

     Політична боротьба в Німеччині особливо загострилася напередодні президентських виборів 1932 р. Найбільш вірогідними претендентами на посаду президента були Гінденбург і Гітлер. Комуністи висунули кандидатом у президенти  Тельмана. Гінденбурга підтримали центристські партії і соціал-демократи, що й забезпечили йому перемогу. Формування уряду президент доручив фон Папену – лідерові військових і юнкерських кіл, відомому своєю непримиренністю до лівих партій.

      Після чергового зниження заробітної плати країною прокотилася хвиля страйків і демонстрацій. Вплив комуністів і лівих соціал-демократів зростав, що стурбувало великих німецьких промисловців та представників середнього класу. Їм потрібна була політична сила, здатна зупинити економічний хаос. Таку силу вони вбачали у партії Гітлера. 30 січня 1933 р. Гінденбург доручив Гітлерові сформувати новий кабінет міністрів, призначивши його рейхсканцлером. Так до влади прийшли націонал-соціалісти.

Висновок.          

  Нацисти прийшли до влади законним, конституційним шляхом. Для Німеччини це стало не просто заміною одного уряду іншим, а переходом від демократії  до тоталітаризму.2 серпня 1934 року після смерті Гінденбурга рейхстаг проголошує Гітлера фюрером німецької нації, а держава оголошувалася ІІІ Рейхом.В країні встановилася фашистська диктатура.

3.Робота в групах.

Завдання: виділіть основні напрямки політики нацистів у різних сферах.

1- група – політична сфера; ( додаток 1)

2- група – економічна політика; ( додаток 2)

3-група – культурно-освітнє життя  (додаток 3)

Висновок.

Логічним продовженням внутрішньої політики стала  зовнішня політика Третього рейху, яка була спрямована на розв’язання війни.

ІІІ. Завершальний етап

1.Систематизація,узагальнення вивченого. Контроль навчальних досягнень.

      1.Обговорення проблемного питання методом ПРЕС

Чому фашистам вдалося прийти до влади? Чи можна було уникнути фашистської диктатури?

Я вважаю,що…..

Тому,що….

Отже,….

        2.Прийом Сенкан. Тема : нацизм.

2.Підсумки уроку

3. Домашнє завдання .Опрацювати тему «Німеччина».

Додаток 1.Політика  нацистів  в  політичній  сфері.

1. Назва держави – Третій Рейх (скасування Веймарської республіки і конституції).

2. Атрибути держави  

(Червоний колір прапора означає рух, білий – чистоту нації, свастика – сторони світу, переможна місія арійської нації).

3.Створено репресивний апарат:

                                                         - таємна поліція – гестапо

                                                         - охоронні загони – СС .Безпос середньо віддані фюреру ,його особиста охорона. Всередині СС була організація «Мертва голова» - охорона концтаборів. Очолював СС Гімлер);

                                                         - штурмові загони – СА (загальна кількість налічувала 500 тисяч чоловік. Очолював СА Герінг);

                                                         - служба безпеки – СД (Очолював Шелленберг).

4. Армія – вермахт (з 1935 року).

5. Військова розвідка – абвер.

Розправа над противниками

1. Перше до чого вдався Гітлер – це знищення опозиції (400 чоловік).

29 – 30 червня 1933 року  - «ніч довгих ножів». За одну ніч знищені всі опозиціонери, всі ті хто заважав Гітлеру. Сталін пізніше скаже: «От Гітлер молодчина! Ось так потрібно розправлятися з політичними противниками».                                        

2. Розправа з комуністами.

Гітлеру заважали комуністи, тому в березні 1933 року нацисти підпалюють рейхстаг і звинувачують в цьому комуністів. Хоча на суді вину комуністів за підпал рейхстагу довести не вдалося 10 тисяч комуністів посаджено до в’язниці , а Комуністичну партію Німеччини – заборонено.

       В 1933 р. формально було заборонено всі політичні партії, крім націонал-соціалістичної.

В  1933 р. по всій країні з’явились концентраційні табори для утримання неугідних режимові людей.

       Було ліквідовано основні політичні права громадян – свободу слова, зібрань, недоторканість житла, таємницю листування.

       Антисемітизм став офіційною політикою гітлерівської держави.

 Нацисти почали переслідувати євреїв. Вже з весни 1933 р. почався організований владою бойкот усіх установ, що належали євреям.

Євреї становили ( 1%  від усього населення Німеччини).

 Голокост – геноцид проти єврейського народу.

До 1935 року видано 400 законів, направлених проти єврейського народу:

- позбавлення громадянства;

- заборона змішаних шлюбів;

- заборона євреям займати державні посади, викладати в школах, працювати юристами, лікарями;

- в їхніх паспортах ставили спеціальні позначки ( жінкам дописували ім’я Сара, а чоловікам – Ізраїль);

                                                         - зобов’язання постійно носити на одязі нашиту жовту шестикутну зірку

                                                         - виселення в гетто (спеціально відведені квартали і будинки, заборона з’являтися в громадських місцях, нашивали жовту чотирикутну зірку на одязі);

                                                         - концтабори (Бухенвальд, Дахау, Заксенхаузен…);

- 9-10 листопада 1938р. – “кришталева ніч” (розгром єврейських магазинів);

- сотні людей емігрували в тому числі цвіт творчої інтелігенції (Б.Брехт, А.Ейнштейн, Т. і Г. Манни, Л.Фейхтвангер та інші);

- жертвами Голокосту стали 6 млн. чоловік  

Крім євреїв расовій дискримінації були піддані цигани. Вони мали бути винищені як представники «нищої раси»

Додаток 2.

Економічна  політика  нацистів.

        Важливі зміни відбулися в економіці Німеччини. Уряд Гітлера пішов на нечуване для мирного часу розширення державного регулювання господарського життя спочатку з метою виходу із кризи.

       На кошти держави було розгорнуто будівництво мережі швидкісних автострад, аеродромів, мостів, нових підприємств, що дозволило відразу скоротити чисельність безробітних та пожвавити будівельну індустрію.

 В 1935 р. була запроваджена загальна трудова повинність.

       Основна увага була приділена прискореному розвитку військової промисловості. Військові витрати збільшились. З метою стимулювання економічного зростання вводились податкові пільги.

. Щоб не допустити знецінення грошей та зростання цін, уряд ввів контроль над цінами та зарплатою і почав поступовий перехід до карткової системи розподілу.

         Особливістю економіки нацистської Німеччини було пряме адміністративне регулювання господарства державою. Для цього всі підприємці були об’єднані в галузеві картелі та підпорядковані Імперському міністру господарства.

 Коли в 1936 р. було прийнято чотирирічний план розвитку військової промисловості, уповноваженим по реалізації цього плану було призначено Геринга. Створене ним відомство взяло під контроль всю економіку країни. Держава стала безпосереднім володарем багатьох підприємств, що були конфісковані в більшості випадків у євреїв.

        До початку Другої світової війни економіку Німеччини було кардинально змінено.  Практично перестала функціонувати ринкова економіка.

 Весь комплекс цих заходів прискорив вихід Німеччини з кризи.

 У 1935 р. вона досягла до кризового рівня виробництва, а до 1939 р. значно перевищувала його. Скоротилося безробіття.

          Високі темпи відновлення були  зумовлені мілітаризацією  економіки. Вся промисловість працювала на підготовку до війни.

Додаток 3.

Культурно-освітнє  життя.

     

      Життя у нацистській Німеччині було далеким від тих омріяних картин, які були створені пропагандою. Насилля стало масовим. Сотні тисяч німців емігрували, в їх числі цвіт творчої інтелігенції – фізики Альберт Ейнштейн, Нільс Бор; письменники – Томас і Генріх Манн, Ліон Фейхтвангер,  Анна Зегерс, Еріх-Марія Ремарк; композитори – Ган Уй-снер, Отто Клемперер, Пауль Хіндеміт та інші представники творчої і наукової інтелігенції.

       Гітлеризм прагнув  установити контроль і над свідомістю людей. Засоби масової інформації – друк, радіо- залежали від міністра пропаганди Геббельса. Його відомство було поставлено на службу нацизму: художники, поети, композитори повинні були прославляти Гітлера, оспівувати переваги арійської раси і нових порядків.

 Одна із перших акцій влаштованих Геббельсом -  це спалення книг написаних не арійцями в Берліні та інших університетських центрах. Книги палили просто на площах. З картинних галерей забирали полотна «неарійців».

      Студенти і школяри змушені були вступати до молодіжних нацистських організацій , членство в яких було обов’язкове і під жорстким контролем держави:

   - дитячий фашистський рух (з 6 років);

   - “Гітлер-югенд” (з 14 років) – 8 млн. осіб;

   - Німецький Трудовий фронт – 23 млн. осіб.

Тут виховувались молоді німці у дусі шовінізму, прищеплювалась військова дисципліна та безмежна відданість фюрерові

Формується культ особи вождя.

 Пропагується “арійське походження ” німців, як вищої раси

 Заборонена діяльності всіх партій, крім нацистської.

Державою заохочувалася народжуваність, багатодітним матерям вручалася офіційна відзнака  «Хрест Матері», золотий вручався за народження восьми дітей, срібний – шести, бронзовий – чотирьох.

В 1936 році в Берліні відбулися Олімпійські ігри. Багато спортсменів бойкотували ігри. Ці ігри повинні були показати всім перевагу арійської раси. Але чорношкірий атлет Джессі Оуен виборов 4 медалі

             Нацистський уряд позакривав більшість римсько-католицьких шкіл, учні Тема: « Листопадова революція  та становлення Веймарської республіки в Німеччині. Встановлення нацистської диктатури.»

Очікувані результати

Після уроку учні зможуть:

- називати основні дати теми, встановлювати хронологічну послідовність подій;

- пояснювати поняття: «листопадова революція» , «веймарська республіка»,«нацизм», «голокост»;

- визначати причини,основні події та наслідки листопадової революції;

- характеризувати основні напрямки політики нацистської Німеччини;

- пояснювати причини приходу до влади нацистів;

- висловлювати власні судження щодо діяльності нацистів.

   

Тип уроку: урок засвоєння нових знань, формування вмінь та навичок.

Обладнання: підручник, відеоматеріал, атлас, учнівська презентація політичного портрету А. Гітлера, роздатковий матеріал.

Основні дати:

9 листопада 1918 р. – революція в Німеччині, встановлення республіки.

1919-1933 рр. – Веймарська республіка.

30 січня 1933 р. – прихід до влади у Німеччині А. Гітлера.

Основні поняття: : «листопадова революція» , «веймарська республіка»,«нацизм», «голокост».

Епіграф уроку.

Найчастіше перемагають ті, кого не сприймали всерйоз

                                                                                         Э.Роттердамский

Хід уроку

І. Початковий етап

1.Організаційний момент

2.Актуалізація опорних знань учнів.

Метод «Дерево знань» .Пригадайте, що ви знаєте про економічний, політичний розвиток Німеччини на початку ХХ ст..

Робота з атласом в парах.

ü  Які  обмеження  були  встановлені  для  Німеччини  за  Версальським мирним  договором?

ü  Порівняйте, використовуючи  карту, територію Німеччини  до  і  після  Першої  світової  війни.

ü  Як  ви  вважаєте,  чи  впливала  проблема  сплати  репарацій  на  економічне  і  внутріполітичне  життя  країни? 

Висновок.         Таким  чином,  поразка  Німеччини  у  війні  створювала  базу  для  зростання  соціального  невдоволення  в  суспільстві…

ІІ. Основний етап

1.    Оголошення теми,очікуваних результатів,мотивація навчальної діяльності учнів.

Ми продовжуємо вивчати тему «Провідні країни світу у 20-30 рр.»  Сьогодні мова йтиме про Німеччину, країну яка розв’язала І Світову війну. Країну, яка стане зачинщиком ІІ Світової війни, країну в якій фашизм досягне своїх крайніх, найжахливіших форм. Саме фашизм принесе людству мільйонні жертви, голокост, надзвичайні страждання і нечувану жорстокість. Після уроку ви зможете:

- називати основні дати теми

- пояснювати поняття: «листопадова революція» , «веймарська республіка»,«нацизм», «голокост»

- визначати причини,основні події та наслідки листопадової революції

- характеризувати основні напрямки політики нацистської Німеччини

- спробуємо відповісти на проблемне питання

Чому німецьке суспільство дозволило фашистам прийти до влади? Чи можна було цьому запобігти?

2.Засвоєння нових знань ,формування вмінь та навичок

План

1. Листопадова революція в Німеччині.

2.Веймарська республіка.

3.Адольф Гітлер. Встановлення нацистської диктатури.

1.    Листопадова революція в Німеччині.

1.Робота з відеоджерелом. (Відео «Революція 1918 р.в Німеччині»)

1918 рік. Триває Перша світова війна. Економічне становище Німеччини було вкрай важким. Народ вимагав негайного припинення війни. Запровадження демократичних порядків. Роздачі поміщицької землі селянам.3 листопада 1918 року в Німеччині розпочинається революція, яка отримала назву листопадова. Після перегляду відео , працюючи в групах, вам потрібно виконати завдання.

Завдання для роботи в групах

Група 1 .Визначити причини листопадової революції.

Група 2. Назвати найвпливовіші політичні  партії  Німеччини

Група 3. Назвати основні події революції

Група 4. Назвати наслідки революції

   Орієнтовні відповіді учнів

Причини:      1)поразка  у   Першій  світовій  війні;

                     2)великі  людські  втрати : 7,5 млн.чол, в т.ч. 2,5  загиблих  на  фронтах; 

                                   4,5 млн.поранених, 1 млн.полонен.

                     3)складна  соціально – економічна  ситуація                  

                     4)глибоке  розчарування  суспільства  у  владі;

                     5)вплив  революції  1917  року  в  Росії.

Привід  до  революції: повстання  моряків  у  Кілі  3 листопада  1918  року.

Найвпливовіші партії Німеччини:

 1 Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН)- проведення демократичної    революції,встановлення республіки, запровадження демократичних свобод

2.Незалежна соціал – демократична партія Німеччини (НСДПН)-програма така ж.

3.Група «Спартак» (НСДПН)  з  30 грудня 1918 року – Комуністична партія Німеччини - проведення  соціалістичної  революції, передача  влади  Радам, встановлення диктатури пролетаріату

Основні  події  революції

Дата	Подія	Наслідок
9 листопада	Повстання  в  Берліні.	Імператор Вільгельм ІІ відбув  до Голландії.     Утворено коаліційний уряд – Раду народних уповноважених,очолив Еберт. Німеччину проголосили  республікою
16-21 грудня	Загальнонімецький з»їзд Рад.	Прийнято рішення про вибори до Законодавчих зборів.
30 грудня	Утворено КПН	Взяла курс на захоплення влади
5 – 6 січня 1919	Збройне повстання у  Берліні,організоване комуністами	Придушене  урядовими військами  11 січня, лідери КПН вбиті.
19 січня 1919	Вибори  до Установчих зборів	Перемога правих і центристських партій.Створено коаліційний уряд – Ф.Шейдеман. Президентом став Ф.Еберт.

Результати і наслідки революції

•        Повалення монархії, встановлення республіки.

•        Проголошення демократичних прав і свобод. Прийняття конституції.

•        Встановлення нетривкого союзу між соціал-демократами і воєнною елітою.

•        Вихід Німеччини з війни і підписання Версальського миру.

•        Придушення спроби здійснення соціалістичної революції і встановлення радянської влади.

Розкол в робітничому русі КПН і СДПН

2.    Веймарська республіка.

1.Словникова робота: Веймарська  республіка – це  загальноприйнята  назва  Німеччини  у  1919- 1933 рр. – демократичної   парламентської   федеративної  республіки.

У  серпні  1919 року  у  м.Веймарі  було  прийнято  конституцію  республіки, названу  Веймарською.

2.Робота  з  текстом Конституції    в   групах.

1 група.    Яким  був  політичний  устрій  Німеччини  за  Конституцією  та  які  права  громадян  були  закріплені  у  Веймарській  Конституції?

2 група.     Як  за  конституцією  формувався  парламент?

3 група.     Які  повноваження  отримував  президент?

4 група.      Чи  можна  стверджувати, що Веймарська  конституція  мала  демократичний  характер? Обгрунтуйте  свою  точку  зору.

         Орієнтовні відповіді.

1.Німеччина – федеративна  республіка, яка  складалася  з  18 федеральних  земель.

Конституція закріплювала  рівність  німців  перед  законом (стаття 109).Вона  гарантувала  особисту  свободу  громадян,  гарантувала  основні  політичні  права  і  свободи. Наприклад,  право  на  мирні  зібрання  і  мітинги (стаття 123), право  об»єднуватися  у  спілки  і  товариства (стаття  124),надавала  свободу  слова (стаття 118),гарантувала  право  власності  та  її  недоторканість (стаття  153).  Конституція  закріплювала  також  такі  елементи  демократії  як  опитування  населення  і  референдуми.

2.Оскільки  Німеччина  була  федерацією  (вона  складалася  з  18  федеральних  земель),  парламент  був  двопалатним. Складався  з  рейхсрату   -  державна  рада,  де  перебували  представники  земель,  і  рейхстагу  (державних  зборів),  що  обирався  виборцями.  Склад  рейхстагу  формувався  політичними  партіями  відповідно  до  кількості  голосів,  отриманих  на  виборах.  Рейхстаг  мав  право  звільнити  уряд,  висловивши  йому  недовіру.

Рейхсрат (державна рада) складалася з представників  земель)

Рейхстаг (державні збори) обирався виборцями. Формувався політичними  партіями

3.Президент  республіки  обирався  на  основі  загального  виборчого  права  терміном на  7  років.   Його  вік  мав  бути  не  менше  35  років ( стаття 41).Він  був  головою  виконавчої  влади – затверджував  і  міг  розпустити  уряд,  призначав  канцлера – голову  уряду.  Мав  право  розпускати  парламент  і  призначати  нові  вибори,оголошувати  надзвичайний  стан,для  захисту  основних  прав  громадян  міг  зосереджувати  в  своїх  руках  величезну  владу.

4.Конституція  1919  року  мала  демократичний  характер,  тому  що  в  ній  проголошувалися  широкі  громадянські  і  політичні  свободи  і  права. Німеччина  стала  федеративною  республікою  із  сильною  президентською  владою,  але  з  відповідальним  перед  парламентом  урядом.

3.Робота з карикатурою. Версальський договір породив нацизм.

Розгляньте карикатуру і поясніть, чому Версальський договір  сприятиме приходу до влади нацистів?

4.Робота з документом

«…Вирішальну роль відіграв… Версальський договір. Але навіть не те важливо, що він поставив Німеччину в жорсткі умови.

Відомо, що у разі виконання цього договору за всіма пунктами Німеччині довелося б сплачувати репарації 50 років. Проте фатальну роль відіграла інша обставина: те, що, відповідно до цього договору, вся провина за Першу світову війну покладалася винятково на Німеччину.

Слід зазначити, що в історії міжнародного права уперше було висунуто подібне обвинувачення проти цілого народу. Війни закінчуються миром, після якого одна сторона вважається переможцем, а інша — переможеною, причому сторона, що програла, може залишити поле битви з піднятою головою. Але після Версальського договору Німеччина повинна була понести й моральне покарання, адже її засуджували як єдиного винуватця лиха, завданого війною, і вона мала визнати свою моральну поразку…»

Запитання до документа

1. Яку причину автор документа називає вирішальною у назріванні націоналістичних та реваншистських настроїв у Німеччині?

2. Чому, на вашу думку, саме моральний аспект Версальського договору мав таке значення для Німеччини?

Висновок: умови Версальського договору породжували в Німеччині невдоволення й прагнення реваншу.

5.Робота над поняттям.

Нацизм –державний режим в Німеччині, що визнає право на існування в світі лише «арійської» (німецької) нації, намагалися обґрунтувати право Німеччини на завоювання інших народів, особливо слов’янських і на панування над світом.

6.Слово вчителя.

 На основі розповіді про події в Німеччині доби Веймарської республіки Виокреміть події ,що привели  до влади праві сили?

Складне економічне становище посилювало напруження в суспільстві. Проти правих соціал-демократів та республіканців, які сформували повоєнний уряд Німеччини, виступили ряд так званих «добровольчих формувань» й таємних воєнізованих товариств: бригада Ерхардта, Балтійська оборона, загони Хейдебрека, Россбаха, товариства «Консул», «Вікінг» тощо. Вони формувалися з офіцерів та унтер-офіцерів.

Заходи Г. Бауера 1920 р. після скорочення рейхсверу стали основною силою заколоту монархічно налаштованих сил опозиції. Повстання «Чорного рейхсвера» очолив генерал Лютвіц. У березні 1920 р. його загони захопили Берлін. Президент Еберт втік зі столиці. Путчисти сформували свій уряд на чолі з Каппом. Проте їм не вдалося втриматися при владі. Невдовзі путч розгромили загони Червоної гвардії, утворені повсталими робітниками Берліна.

Путч Каппа-Лютвіца став причиною загальнонімецького страйку, який у Рурі переріс у збройне повстання. Новий голова уряду Г. Мюллер припинив страйк, загони Червоної гвардії були виведені у нейтральну зону.

Окупація на початку 1923 р. франко-бельгійською армією Руру, французький контроль над цим багатим регіоном ще більше погіршили важке становище в економіці Німеччини. Різко скоротилися видобуток вугілля і виплавка чавуну, що спричинило закриття фабрик, масове безробіття. Зростання інфляції призвело до робітничих страйків по усій країні. Цим вирішили скористатися як ліві, так і праві політичні сили — вони звинуватили уряд у некомпетентності. Комуністи розпочали організацію ь«червоних сотень» і контрольних комісій. У серпні 1923 р. розпочався загальнонімецький страйк, і уряд був вимушений піти у відставку. Йому на зміну прийшов уряд Штреземана, який репрезентував демократичні партії. У середині 1923 р. найбільш запеклі зіткнення відбулися в Саксонії, де комуністам на чолі з Е. Тельманом вдалося сформувати робітничі загони і почати бойові дії проти урядових військ. Тільки після того як уряд кинув проти них додаткові сили рейхсверу, виступи були придушені. Комуністичну партію заборонили.

У цей час велику популярність здобула Німецька націонал-соціалістична робітнича партія Адольфа Гітлера. 8–9 листопада 1923 р. у Мюнхені нацисти організували путч і захопили уряд Баварії, закликавши до походу на Берлін. Але частини рейхсверу розігнали їхні загони. Гітлера заарештували і засудили до п’яти років ув’язнення. Проте через рік він вийшов на волю.

Наприкінці 1923 р. німецька економіка почала виходити з кризи. Уряд ужив ряд заходів, що стабілізували виробництво. Зокрема, у 1924 р. була проведена грошова реформа, внаслідок якої зріс курс німецької марки. Виплата репарацій призвела до зростання податків з населення. Водночас іноземні капіталовкладення сприяли розширенню й модернізації виробництва. Подальша концентрація виробництва сприяла утворенню таких гігантів, як сталевий трест «ІГ Фарбеніндастрі». Найбільше довготривалих позик Німеччині наддали США.

Усі ці заходи дали змогу Німеччині знову посісти провідне місце серед найсильніших держав світу, обігнавши за економічними показниками Англію і Францію.

Почалося поступове відродження німецького військово-промислового потенціалу. Німеччина розпочала пошук країн для розміщення військових замовлень за кордоном. Такою країною став Радянський Союз. Німецько-радянське військове співробітництво почалося з середини 20-х років після підписання рапалльських угод. На радянських підприємствах виготовлялися деталі для німецьких танків, літаків і гармат; офіцери обох армій спільно проходили перепідготовку. Водночас з мовчазної згоди західних держав Німеччина розпочала модернізацію і розбудову військово-морського флоту.

У політичному житті Веймарської республіки брало участь кілька впливових партій: католицька партія «Центр», Німецька народна партія та ін. Це були політичні об’єднання великих промисловців, сільських багатіїв і церковних кіл. Досить впливовими були Демократична і Націонал-ліберальна партії, які в 1923 р. утворили коаліційний уряд. Найбільший вплив у країні мали соціал-демократи. Робітники і найбідніші верстви населення підтримували комуністів.

Протистояння між лівими і правими почалося у 1924 р. За ініціативи комуністів були організовані загони самооборони під назвою «Союз червоних фронтовиків». Праві і монархісти створили численну воєнізовану організацію «Сталевий шолом».

Починаючи з 1921 р. почала швидко зростати нацистська партія Гітлера, яка налічувала тоді 6 тис. чоловік. Шалена інфляція, французька окупація Руру, безробіття призвели до того, що ідеї Гітлера швидко знаходили послідовників. У своїх виступах Гітлер різко нападав на керівників Веймарської республіки, засуджував Версальський договір. У 1923 р. його партія зросла до 50 тис. чол.

Невдалий путч та економічна стабілізація дещо загальмували зростання лав націонал-соціалістичної партії.

У 1925 р. помер президент Еберт. Главою держави був обраний колишній командуючий кайзерівською армією П. Гінденбург. Його прихід до влади посилив невдоволення лівих, зміцнивши позиції правих сил у країні.

Отже, до 1929 р. у Німеччині, як і в інших державах Європи, існувала багатопартійна система, між партіями точилася боротьба за владу та реалізацію різних політичних принципів.

   Республіка з самого початку зіткнулася з серйозними політичними проблемами. Демократичні політики не зуміли скористатися плодами революції 1918 р. й не позбавили влади тих, хто не сприймав нової ліберальної системи. Армія, поліція, державна служба, суди, університети і школи – скрізь на посадах залишилися люди, які не шанували демократію. Вони з неприхованим сумом згадували довоєнні часи військової і економічної величі Німеччини, коли відчували себе впевненими і гордими за приналежність до імперії. Тепер же впевненість зникла.

Навіть деякі політики і партії, що взяли участь у парламентських виборах, зневажали Веймарську республіку і демократію взагалі. Вороги республіки критикували її недоліки: коаліційні  (найчастіше у складі Соціал-демократичної партії. Партії Центру, Німецької  демократичної партії) уряди  роздирали суперечки; самі уряди були недовгочасними. Інші ж партії активно агітували проти республіки. Політична нестабільність супроводжувала Веймарську республіку впродовж усієї її історії.

      На її долю випала важка місія відновлення німецької економіки, зруйнованої Першою світовою війною. Зростаючий державний борг і  репараційні платежі підривають стабільність національної валюти. У 1923 р. німецька марка знецінюється практично повністю. Порядок вдається навести лише за допомогою грошової реформи в кінці 1923 р. В цілому, це був час збоїв в економіці.

  Веймарська республіка справляла враження будівлі, побудованої на піску, і режиму, позбавленого прихильників. Стара еліта не виявляє особливої лояльності до нового демократичного керівництва.

Нерішучість діячів Веймарської республіки призвела до їх власної політичної  смерті ( на поч.1930 р. соціал –демократи вийшли з правлячої коаліції) і сприяла приходу до влади нацистів.

Уїнстон Черчілль: « … Переможці нав’язали німцям усе те, що було ідеалом, до якого здавна прагнули ліберальні країни Заходу…У національному житті німецького народу утворилась порожнеча…Веймарська республіка за всіх її чеснот і досконалостей розглядалась як щось нав’язане ворогом…Порожнеча розкрилась, і через деякий час у цю порожнечу вступив неприборканий маніяк, носій виразник найбільш злісних почуттів, які коли - небудь роз’їдали людське серце, - єфрейтор Гітлер».

3.Адольф Гітлер. Встановлення нацистської диктатури

.

1.Учнівська презентація політичного портрету Адольфа Гітлера.

 2.Прихід до влади А. Гітлера . Розповідь учителя.

Завдання .Який шлях обрав Гітлер, щоб прийти до влади?

Наприкінці 1929 р. Німеччину охопила економічна криза. Промислове виробництво різко скоротилося, зросло безробіття. Розорилися тисячі підприємців і торгівців. Кількість безробітних досягла  5 млн. чол. Сотні тисяч селян змушені були продавати свої наділи, щоб розрахуватися із кредиторами. Уряди Мюллера і Брюнінга не змогли стабілізувати ситуацію. Цим негайно скористався Гітлер, який закликав до рішучих дій. Його бурхливі промови знаходили відгук в усіх верствах німецького суспільства. Середній клас, частина селян і робітників вважали, що Гітлер може врятувати країну.

Після поразки «пивного путчу» нацисти вирішили змінити тактику. З цього приводу Гітлер сказав: « Якщо я знову вдамся до політики, то це буде нова політика. На зміну тому, щоб завойовувати владу за допомогою зброї, ми, на зло депутатам-католикам і марксистам, сунемо ніс у рейхстаг,щоправда потрібно буде більше часу щоб їх переголосувати, ніж на те, щоб їх перестріляти. Але їхня власна конституція приведе нас до успіху. Кожна легальна процедура триває довго, але рано чи пізно ми завоюємо більшість, а отже і Німеччину».

З 1928 року націонал-соціалісти почали перебудову партійної роботи під гаслом боротьби за маси. В роки кризи це дало свої результати.

Участь націонал-соціалістів у виборах:

                                 - 1928р. – 2,6% голосів;

                                 - 1930р. – 18,3% голосів;

                                 - 1932р. – 37,4% голосів (14 млн. чоловік);

Головними суперниками на виборах у нацистів були соціал-демократи та комуністи, які в разі об’єднання зусиль могли б перешкодити нацистам. Однак цього не відбулося.

     Політична боротьба в Німеччині особливо загострилася напередодні президентських виборів 1932 р. Найбільш вірогідними претендентами на посаду президента були Гінденбург і Гітлер. Комуністи висунули кандидатом у президенти  Тельмана. Гінденбурга підтримали центристські партії і соціал-демократи, що й забезпечили йому перемогу. Формування уряду президент доручив фон Папену – лідерові військових і юнкерських кіл, відомому своєю непримиренністю до лівих партій.

      Після чергового зниження заробітної плати країною прокотилася хвиля страйків і демонстрацій. Вплив комуністів і лівих соціал-демократів зростав, що стурбувало великих німецьких промисловців та представників середнього класу. Їм потрібна була політична сила, здатна зупинити економічний хаос. Таку силу вони вбачали у партії Гітлера. 30 січня 1933 р. Гінденбург доручив Гітлерові сформувати новий кабінет міністрів, призначивши його рейхсканцлером. Так до влади прийшли націонал-соціалісти.

Висновок.          

  Нацисти прийшли до влади законним, конституційним шляхом. Для Німеччини це стало не просто заміною одного уряду іншим, а переходом від демократії  до тоталітаризму.2 серпня 1934 року після смерті Гінденбурга рейхстаг проголошує Гітлера фюрером німецької нації, а держава оголошувалася ІІІ Рейхом.В країні встановилася фашистська диктатура.

3.Робота в групах.

Завдання: виділіть основні напрямки політики нацистів у різних сферах.

1- група – політична сфера; ( додаток 1)

2- група – економічна політика; ( додаток 2)

3-група – культурно-освітнє життя  (додаток 3)

Висновок.

Логічним продовженням внутрішньої політики стала  зовнішня політика Третього рейху, яка була спрямована на розв’язання війни.

ІІІ. Завершальний етап

1.Систематизація,узагальнення вивченого. Контроль навчальних досягнень.

      1.Обговорення проблемного питання методом ПРЕС

Чому фашистам вдалося прийти до влади? Чи можна було уникнути фашистської диктатури?

Я вважаю,що…..

Тому,що….

Отже,….

        2.Прийом Сенкан. Тема : нацизм.

2.Підсумки уроку

3. Домашнє завдання .Опрацювати тему «Німеччина».

Додаток 1.Політика  нацистів  в  політичній  сфері.

1. Назва держави – Третій Рейх (скасування Веймарської республіки і конституції).

2. Атрибути держави  

(Червоний колір прапора означає рух, білий – чистоту нації, свастика – сторони світу, переможна місія арійської нації).

3.Створено репресивний апарат:

                                                         - таємна поліція – гестапо

                                                         - охоронні загони – СС .Безпос середньо віддані фюреру ,його особиста охорона. Всередині СС була організація «Мертва голова» - охорона концтаборів. Очолював СС Гімлер);

                                                         - штурмові загони – СА (загальна кількість налічувала 500 тисяч чоловік. Очолював СА Герінг);

                                                         - служба безпеки – СД (Очолював Шелленберг).

4. Армія – вермахт (з 1935 року).

5. Військова розвідка – абвер.

Розправа над противниками

1. Перше до чого вдався Гітлер – це знищення опозиції (400 чоловік).

29 – 30 червня 1933 року  - «ніч довгих ножів». За одну ніч знищені всі опозиціонери, всі ті хто заважав Гітлеру. Сталін пізніше скаже: «От Гітлер молодчина! Ось так потрібно розправлятися з політичними противниками».                                        

2. Розправа з комуністами.

Гітлеру заважали комуністи, тому в березні 1933 року нацисти підпалюють рейхстаг і звинувачують в цьому комуністів. Хоча на суді вину комуністів за підпал рейхстагу довести не вдалося 10 тисяч комуністів посаджено до в’язниці , а Комуністичну партію Німеччини – заборонено.

       В 1933 р. формально було заборонено всі політичні партії, крім націонал-соціалістичної.

В  1933 р. по всій країні з’явились концентраційні табори для утримання неугідних режимові людей.

       Було ліквідовано основні політичні права громадян – свободу слова, зібрань, недоторканість житла, таємницю листування.

       Антисемітизм став офіційною політикою гітлерівської держави.

 Нацисти почали переслідувати євреїв. Вже з весни 1933 р. почався організований владою бойкот усіх установ, що належали євреям.

Євреї становили ( 1%  від усього населення Німеччини).

 Голокост – геноцид проти єврейського народу.

До 1935 року видано 400 законів, направлених проти єврейського народу:

- позбавлення громадянства;

- заборона змішаних шлюбів;

- заборона євреям займати державні посади, викладати в школах, працювати юристами, лікарями;

- в їхніх паспортах ставили спеціальні позначки ( жінкам дописували ім’я Сара, а чоловікам – Ізраїль);

                                                         - зобов’язання постійно носити на одязі нашиту жовту шестикутну зірку

                                                         - виселення в гетто (спеціально відведені квартали і будинки, заборона з’являтися в громадських місцях, нашивали жовту чотирикутну зірку на одязі);

                                                         - концтабори (Бухенвальд, Дахау, Заксенхаузен…);

- 9-10 листопада 1938р. – “кришталева ніч” (розгром єврейських магазинів);

- сотні людей емігрували в тому числі цвіт творчої інтелігенції (Б.Брехт, А.Ейнштейн, Т. і Г. Манни, Л.Фейхтвангер та інші);

- жертвами Голокосту стали 6 млн. чоловік  

Крім євреїв расовій дискримінації були піддані цигани. Вони мали бути винищені як представники «нищої раси»

Додаток 2.

Економічна  політика  нацистів.

        Важливі зміни відбулися в економіці Німеччини. Уряд Гітлера пішов на нечуване для мирного часу розширення державного регулювання господарського життя спочатку з метою виходу із кризи.

       На кошти держави було розгорнуто будівництво мережі швидкісних автострад, аеродромів, мостів, нових підприємств, що дозволило відразу скоротити чисельність безробітних та пожвавити будівельну індустрію.

 В 1935 р. була запроваджена загальна трудова повинність.

       Основна увага була приділена прискореному розвитку військової промисловості. Військові витрати збільшились. З метою стимулювання економічного зростання вводились податкові пільги.

. Щоб не допустити знецінення грошей та зростання цін, уряд ввів контроль над цінами та зарплатою і почав поступовий перехід до карткової системи розподілу.

         Особливістю економіки нацистської Німеччини було пряме адміністративне регулювання господарства державою. Для цього всі підприємці були об’єднані в галузеві картелі та підпорядковані Імперському міністру господарства.

 Коли в 1936 р. було прийнято чотирирічний план розвитку військової промисловості, уповноваженим по реалізації цього плану було призначено Геринга. Створене ним відомство взяло під контроль всю економіку країни. Держава стала безпосереднім володарем багатьох підприємств, що були конфісковані в більшості випадків у євреїв.

        До початку Другої світової війни економіку Німеччини було кардинально змінено.  Практично перестала функціонувати ринкова економіка.

 Весь комплекс цих заходів прискорив вихід Німеччини з кризи.

 У 1935 р. вона досягла до кризового рівня виробництва, а до 1939 р. значно перевищувала його. Скоротилося безробіття.

          Високі темпи відновлення були  зумовлені мілітаризацією  економіки. Вся промисловість працювала на підготовку до війни.

Додаток 3.

Культурно-освітнє  життя.

     

      Життя у нацистській Німеччині було далеким від тих омріяних картин, які були створені пропагандою. Насилля стало масовим. Сотні тисяч німців емігрували, в їх числі цвіт творчої інтелігенції – фізики Альберт Ейнштейн, Нільс Бор; письменники – Томас і Генріх Манн, Ліон Фейхтвангер,  Анна Зегерс, Еріх-Марія Ремарк; композитори – Ган Уй-снер, Отто Клемперер, Пауль Хіндеміт та інші представники творчої і наукової інтелігенції.

       Гітлеризм прагнув  установити контроль і над свідомістю людей. Засоби масової інформації – друк, радіо- залежали від міністра пропаганди Геббельса. Його відомство було поставлено на службу нацизму: художники, поети, композитори повинні були прославляти Гітлера, оспівувати переваги арійської раси і нових порядків.

 Одна із перших акцій влаштованих Геббельсом -  це спалення книг написаних не арійцями в Берліні та інших університетських центрах. Книги палили просто на площах. З картинних галерей забирали полотна «неарійців».

      Студенти і школяри змушені були вступати до молодіжних нацистських організацій , членство в яких було обов’язкове і під жорстким контролем держави:

   - дитячий фашистський рух (з 6 років);

   - “Гітлер-югенд” (з 14 років) – 8 млн. осіб;

   - Німецький Трудовий фронт – 23 млн. осіб.

Тут виховувались молоді німці у дусі шовінізму, прищеплювалась військова дисципліна та безмежна відданість фюрерові

Формується культ особи вождя.

 Пропагується “арійське походження ” німців, як вищої раси

 Заборонена діяльності всіх партій, крім нацистської.

Державою заохочувалася народжуваність, багатодітним матерям вручалася офіційна відзнака  «Хрест Матері», золотий вручався за народження восьми дітей, срібний – шести, бронзовий – чотирьох.

В 1936 році в Берліні відбулися Олімпійські ігри. Багато спортсменів бойкотували ігри. Ці ігри повинні були показати всім перевагу арійської раси. Але чорношкірий атлет Джессі Оуен виборов 4 медалі

             Нацистський уряд позакривав більшість римсько-католицьких шкіл, учні ходили до державних шкіл, де виховувався дух «арійства» і панували людиноненависницькі ідеї.

У 1935 р. нацисти реорганізували протестантську церкву, примушуючи вірних проводити пронацистські церемонії під час релігійних служб.

 Тема: « Листопадова революція  та становлення Веймарської республіки в Німеччині. Встановлення нацистської диктатури.»

Очікувані результати

Після уроку учні зможуть:

- називати основні дати теми, встановлювати хронологічну послідовність подій;

- пояснювати поняття: «листопадова революція» , «веймарська республіка»,«нацизм», «голокост»;

- визначати причини,основні події та наслідки листопадової революції;

- характеризувати основні напрямки політики нацистської Німеччини;

- пояснювати причини приходу до влади нацистів;

- висловлювати власні судження щодо діяльності нацистів.

   

Тип уроку: урок засвоєння нових знань, формування вмінь та навичок.

Обладнання: підручник, відеоматеріал, атлас, учнівська презентація політичного портрету А. Гітлера, роздатковий матеріал.

Основні дати:

9 листопада 1918 р. – революція в Німеччині, встановлення республіки.

1919-1933 рр. – Веймарська республіка.

30 січня 1933 р. – прихід до влади у Німеччині А. Гітлера.

Основні поняття: : «листопадова революція» , «веймарська республіка»,«нацизм», «голокост».

Епіграф уроку.

Найчастіше перемагають ті, кого не сприймали всерйоз

                                                                                         Э.Роттердамский

Хід уроку

І. Початковий етап

1.Організаційний момент

2.Актуалізація опорних знань учнів.

Метод «Дерево знань» .Пригадайте, що ви знаєте про економічний, політичний розвиток Німеччини на початку ХХ ст..

Робота з атласом в парах.

ü  Які  обмеження  були  встановлені  для  Німеччини  за  Версальським мирним  договором?

ü  Порівняйте, використовуючи  карту, територію Німеччини  до  і  після  Першої  світової  війни.

ü  Як  ви  вважаєте,  чи  впливала  проблема  сплати  репарацій  на  економічне  і  внутріполітичне  життя  країни? 

Висновок.         Таким  чином,  поразка  Німеччини  у  війні  створювала  базу  для  зростання  соціального  невдоволення  в  суспільстві…

ІІ. Основний етап

1.    Оголошення теми,очікуваних результатів,мотивація навчальної діяльності учнів.

Ми продовжуємо вивчати тему «Провідні країни світу у 20-30 рр.»  Сьогодні мова йтиме про Німеччину, країну яка розв’язала І Світову війну. Країну, яка стане зачинщиком ІІ Світової війни, країну в якій фашизм досягне своїх крайніх, найжахливіших форм. Саме фашизм принесе людству мільйонні жертви, голокост, надзвичайні страждання і нечувану жорстокість. Після уроку ви зможете:

- називати основні дати теми

- пояснювати поняття: «листопадова революція» , «веймарська республіка»,«нацизм», «голокост»

- визначати причини,основні події та наслідки листопадової революції

- характеризувати основні напрямки політики нацистської Німеччини

- спробуємо відповісти на проблемне питання

Чому німецьке суспільство дозволило фашистам прийти до влади? Чи можна було цьому запобігти?

2.Засвоєння нових знань ,формування вмінь та навичок

План

1. Листопадова революція в Німеччині.

2.Веймарська республіка.

3.Адольф Гітлер. Встановлення нацистської диктатури.

1.    Листопадова революція в Німеччині.

1.Робота з відеоджерелом. (Відео «Революція 1918 р.в Німеччині»)

1918 рік. Триває Перша світова війна. Економічне становище Німеччини було вкрай важким. Народ вимагав негайного припинення війни. Запровадження демократичних порядків. Роздачі поміщицької землі селянам.3 листопада 1918 року в Німеччині розпочинається революція, яка отримала назву листопадова. Після перегляду відео , працюючи в групах, вам потрібно виконати завдання.

Завдання для роботи в групах

Група 1 .Визначити причини листопадової революції.

Група 2. Назвати найвпливовіші політичні  партії  Німеччини

Група 3. Назвати основні події революції

Група 4. Назвати наслідки революції

   Орієнтовні відповіді учнів

Причини:      1)поразка  у   Першій  світовій  війні;

                     2)великі  людські  втрати : 7,5 млн.чол, в т.ч. 2,5  загиблих  на  фронтах; 

                                   4,5 млн.поранених, 1 млн.полонен.

                     3)складна  соціально – економічна  ситуація                  

                     4)глибоке  розчарування  суспільства  у  владі;

                     5)вплив  революції  1917  року  в  Росії.

Привід  до  революції: повстання  моряків  у  Кілі  3 листопада  1918  року.

Найвпливовіші партії Німеччини:

 1 Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН)- проведення демократичної    революції,встановлення республіки, запровадження демократичних свобод

2.Незалежна соціал – демократична партія Німеччини (НСДПН)-програма така ж.

3.Група «Спартак» (НСДПН)  з  30 грудня 1918 року – Комуністична партія Німеччини - проведення  соціалістичної  революції, передача  влади  Радам, встановлення диктатури пролетаріату

Основні  події  революції

Дата	Подія	Наслідок
9 листопада	Повстання  в  Берліні.	Імператор Вільгельм ІІ відбув  до Голландії.     Утворено коаліційний уряд – Раду народних уповноважених,очолив Еберт. Німеччину проголосили  республікою
16-21 грудня	Загальнонімецький з»їзд Рад.	Прийнято рішення про вибори до Законодавчих зборів.
30 грудня	Утворено КПН	Взяла курс на захоплення влади
5 – 6 січня 1919	Збройне повстання у  Берліні,організоване комуністами	Придушене  урядовими військами  11 січня, лідери КПН вбиті.
19 січня 1919	Вибори  до Установчих зборів	Перемога правих і центристських партій.Створено коаліційний уряд – Ф.Шейдеман. Президентом став Ф.Еберт.

Результати і наслідки революції

•        Повалення монархії, встановлення республіки.

•        Проголошення демократичних прав і свобод. Прийняття конституції.

•        Встановлення нетривкого союзу між соціал-демократами і воєнною елітою.

•        Вихід Німеччини з війни і підписання Версальського миру.

•        Придушення спроби здійснення соціалістичної революції і встановлення радянської влади.

Розкол в робітничому русі КПН і СДПН

2.    Веймарська республіка.

1.Словникова робота: Веймарська  республіка – це  загальноприйнята  назва  Німеччини  у  1919- 1933 рр. – демократичної   парламентської   федеративної  республіки.

У  серпні  1919 року  у  м.Веймарі  було  прийнято  конституцію  республіки, названу  Веймарською.

2.Робота  з  текстом Конституції    в   групах.

1 група.    Яким  був  політичний  устрій  Німеччини  за  Конституцією  та  які  права  громадян  були  закріплені  у  Веймарській  Конституції?

2 група.     Як  за  конституцією  формувався  парламент?

3 група.     Які  повноваження  отримував  президент?

4 група.      Чи  можна  стверджувати, що Веймарська  конституція  мала  демократичний  характер? Обгрунтуйте  свою  точку  зору.

         Орієнтовні відповіді.

1.Німеччина – федеративна  республіка, яка  складалася  з  18 федеральних  земель.

Конституція закріплювала  рівність  німців  перед  законом (стаття 109).Вона  гарантувала  особисту  свободу  громадян,  гарантувала  основні  політичні  права  і  свободи. Наприклад,  право  на  мирні  зібрання  і  мітинги (стаття 123), право  об»єднуватися  у  спілки  і  товариства (стаття  124),надавала  свободу  слова (стаття 118),гарантувала  право  власності  та  її  недоторканість (стаття  153).  Конституція  закріплювала  також  такі  елементи  демократії  як  опитування  населення  і  референдуми.

2.Оскільки  Німеччина  була  федерацією  (вона  складалася  з  18  федеральних  земель),  парламент  був  двопалатним. Складався  з  рейхсрату   -  державна  рада,  де  перебували  представники  земель,  і  рейхстагу  (державних  зборів),  що  обирався  виборцями.  Склад  рейхстагу  формувався  політичними  партіями  відповідно  до  кількості  голосів,  отриманих  на  виборах.  Рейхстаг  мав  право  звільнити  уряд,  висловивши  йому  недовіру.

Рейхсрат (державна рада) складалася з представників  земель)

Рейхстаг (державні збори) обирався виборцями. Формувався політичними  партіями

3.Президент  республіки  обирався  на  основі  загального  виборчого  права  терміном на  7  років.   Його  вік  мав  бути  не  менше  35  років ( стаття 41).Він  був  головою  виконавчої  влади – затверджував  і  міг  розпустити  уряд,  призначав  канцлера – голову  уряду.  Мав  право  розпускати  парламент  і  призначати  нові  вибори,оголошувати  надзвичайний  стан,для  захисту  основних  прав  громадян  міг  зосереджувати  в  своїх  руках  величезну  владу.

4.Конституція  1919  року  мала  демократичний  характер,  тому  що  в  ній  проголошувалися  широкі  громадянські  і  політичні  свободи  і  права. Німеччина  стала  федеративною  республікою  із  сильною  президентською  владою,  але  з  відповідальним  перед  парламентом  урядом.

3.Робота з карикатурою. Версальський договір породив нацизм.

Розгляньте карикатуру і поясніть, чому Версальський договір  сприятиме приходу до влади нацистів?

4.Робота з документом

«…Вирішальну роль відіграв… Версальський договір. Але навіть не те важливо, що він поставив Німеччину в жорсткі умови.

Відомо, що у разі виконання цього договору за всіма пунктами Німеччині довелося б сплачувати репарації 50 років. Проте фатальну роль відіграла інша обставина: те, що, відповідно до цього договору, вся провина за Першу світову війну покладалася винятково на Німеччину.

Слід зазначити, що в історії міжнародного права уперше було висунуто подібне обвинувачення проти цілого народу. Війни закінчуються миром, після якого одна сторона вважається переможцем, а інша — переможеною, причому сторона, що програла, може залишити поле битви з піднятою головою. Але після Версальського договору Німеччина повинна була понести й моральне покарання, адже її засуджували як єдиного винуватця лиха, завданого війною, і вона мала визнати свою моральну поразку…»

Запитання до документа

1. Яку причину автор документа називає вирішальною у назріванні націоналістичних та реваншистських настроїв у Німеччині?

2. Чому, на вашу думку, саме моральний аспект Версальського договору мав таке значення для Німеччини?

Висновок: умови Версальського договору породжували в Німеччині невдоволення й прагнення реваншу.

5.Робота над поняттям.

Нацизм –державний режим в Німеччині, що визнає право на існування в світі лише «арійської» (німецької) нації, намагалися обґрунтувати право Німеччини на завоювання інших народів, особливо слов’янських і на панування над світом.

6.Слово вчителя.

 На основі розповіді про події в Німеччині доби Веймарської республіки Виокреміть події ,що привели  до влади праві сили?

Складне економічне становище посилювало напруження в суспільстві. Проти правих соціал-демократів та республіканців, які сформували повоєнний уряд Німеччини, виступили ряд так званих «добровольчих формувань» й таємних воєнізованих товариств: бригада Ерхардта, Балтійська оборона, загони Хейдебрека, Россбаха, товариства «Консул», «Вікінг» тощо. Вони формувалися з офіцерів та унтер-офіцерів.

Заходи Г. Бауера 1920 р. після скорочення рейхсверу стали основною силою заколоту монархічно налаштованих сил опозиції. Повстання «Чорного рейхсвера» очолив генерал Лютвіц. У березні 1920 р. його загони захопили Берлін. Президент Еберт втік зі столиці. Путчисти сформували свій уряд на чолі з Каппом. Проте їм не вдалося втриматися при владі. Невдовзі путч розгромили загони Червоної гвардії, утворені повсталими робітниками Берліна.

Путч Каппа-Лютвіца став причиною загальнонімецького страйку, який у Рурі переріс у збройне повстання. Новий голова уряду Г. Мюллер припинив страйк, загони Червоної гвардії були виведені у нейтральну зону.

Окупація на початку 1923 р. франко-бельгійською армією Руру, французький контроль над цим багатим регіоном ще більше погіршили важке становище в економіці Німеччини. Різко скоротилися видобуток вугілля і виплавка чавуну, що спричинило закриття фабрик, масове безробіття. Зростання інфляції призвело до робітничих страйків по усій країні. Цим вирішили скористатися як ліві, так і праві політичні сили — вони звинуватили уряд у некомпетентності. Комуністи розпочали організацію ь«червоних сотень» і контрольних комісій. У серпні 1923 р. розпочався загальнонімецький страйк, і уряд був вимушений піти у відставку. Йому на зміну прийшов уряд Штреземана, який репрезентував демократичні партії. У середині 1923 р. найбільш запеклі зіткнення відбулися в Саксонії, де комуністам на чолі з Е. Тельманом вдалося сформувати робітничі загони і почати бойові дії проти урядових військ. Тільки після того як уряд кинув проти них додаткові сили рейхсверу, виступи були придушені. Комуністичну партію заборонили.

У цей час велику популярність здобула Німецька націонал-соціалістична робітнича партія Адольфа Гітлера. 8–9 листопада 1923 р. у Мюнхені нацисти організували путч і захопили уряд Баварії, закликавши до походу на Берлін. Але частини рейхсверу розігнали їхні загони. Гітлера заарештували і засудили до п’яти років ув’язнення. Проте через рік він вийшов на волю.

Наприкінці 1923 р. німецька економіка почала виходити з кризи. Уряд ужив ряд заходів, що стабілізували виробництво. Зокрема, у 1924 р. була проведена грошова реформа, внаслідок якої зріс курс німецької марки. Виплата репарацій призвела до зростання податків з населення. Водночас іноземні капіталовкладення сприяли розширенню й модернізації виробництва. Подальша концентрація виробництва сприяла утворенню таких гігантів, як сталевий трест «ІГ Фарбеніндастрі». Найбільше довготривалих позик Німеччині наддали США.

Усі ці заходи дали змогу Німеччині знову посісти провідне місце серед найсильніших держав світу, обігнавши за економічними показниками Англію і Францію.

Почалося поступове відродження німецького військово-промислового потенціалу. Німеччина розпочала пошук країн для розміщення військових замовлень за кордоном. Такою країною став Радянський Союз. Німецько-радянське військове співробітництво почалося з середини 20-х років після підписання рапалльських угод. На радянських підприємствах виготовлялися деталі для німецьких танків, літаків і гармат; офіцери обох армій спільно проходили перепідготовку. Водночас з мовчазної згоди західних держав Німеччина розпочала модернізацію і розбудову військово-морського флоту.

У політичному житті Веймарської республіки брало участь кілька впливових партій: католицька партія «Центр», Німецька народна партія та ін. Це були політичні об’єднання великих промисловців, сільських багатіїв і церковних кіл. Досить впливовими були Демократична і Націонал-ліберальна партії, які в 1923 р. утворили коаліційний уряд. Найбільший вплив у країні мали соціал-демократи. Робітники і найбідніші верстви населення підтримували комуністів.

Протистояння між лівими і правими почалося у 1924 р. За ініціативи комуністів були організовані загони самооборони під назвою «Союз червоних фронтовиків». Праві і монархісти створили численну воєнізовану організацію «Сталевий шолом».

Починаючи з 1921 р. почала швидко зростати нацистська партія Гітлера, яка налічувала тоді 6 тис. чоловік. Шалена інфляція, французька окупація Руру, безробіття призвели до того, що ідеї Гітлера швидко знаходили послідовників. У своїх виступах Гітлер різко нападав на керівників Веймарської республіки, засуджував Версальський договір. У 1923 р. його партія зросла до 50 тис. чол.

Невдалий путч та економічна стабілізація дещо загальмували зростання лав націонал-соціалістичної партії.

У 1925 р. помер президент Еберт. Главою держави був обраний колишній командуючий кайзерівською армією П. Гінденбург. Його прихід до влади посилив невдоволення лівих, зміцнивши позиції правих сил у країні.

Отже, до 1929 р. у Німеччині, як і в інших державах Європи, існувала багатопартійна система, між партіями точилася боротьба за владу та реалізацію різних політичних принципів.

   Республіка з самого початку зіткнулася з серйозними політичними проблемами. Демократичні політики не зуміли скористатися плодами революції 1918 р. й не позбавили влади тих, хто не сприймав нової ліберальної системи. Армія, поліція, державна служба, суди, університети і школи – скрізь на посадах залишилися люди, які не шанували демократію. Вони з неприхованим сумом згадували довоєнні часи військової і економічної величі Німеччини, коли відчували себе впевненими і гордими за приналежність до імперії. Тепер же впевненість зникла.

Навіть деякі політики і партії, що взяли участь у парламентських виборах, зневажали Веймарську республіку і демократію взагалі. Вороги республіки критикували її недоліки: коаліційні  (найчастіше у складі Соціал-демократичної партії. Партії Центру, Німецької  демократичної партії) уряди  роздирали суперечки; самі уряди були недовгочасними. Інші ж партії активно агітували проти республіки. Політична нестабільність супроводжувала Веймарську республіку впродовж усієї її історії.

      На її долю випала важка місія відновлення німецької економіки, зруйнованої Першою світовою війною. Зростаючий державний борг і  репараційні платежі підривають стабільність національної валюти. У 1923 р. німецька марка знецінюється практично повністю. Порядок вдається навести лише за допомогою грошової реформи в кінці 1923 р. В цілому, це був час збоїв в економіці.

  Веймарська республіка справляла враження будівлі, побудованої на піску, і режиму, позбавленого прихильників. Стара еліта не виявляє особливої лояльності до нового демократичного керівництва.

Нерішучість діячів Веймарської республіки призвела до їх власної політичної  смерті ( на поч.1930 р. соціал –демократи вийшли з правлячої коаліції) і сприяла приходу до влади нацистів.

Уїнстон Черчілль: « … Переможці нав’язали німцям усе те, що було ідеалом, до якого здавна прагнули ліберальні країни Заходу…У національному житті німецького народу утворилась порожнеча…Веймарська республіка за всіх її чеснот і досконалостей розглядалась як щось нав’язане ворогом…Порожнеча розкрилась, і через деякий час у цю порожнечу вступив неприборканий маніяк, носій виразник найбільш злісних почуттів, які коли - небудь роз’їдали людське серце, - єфрейтор Гітлер».

3.Адольф Гітлер. Встановлення нацистської диктатури

.

1.Учнівська презентація політичного портрету Адольфа Гітлера.

 2.Прихід до влади А. Гітлера . Розповідь учителя.

Завдання .Який шлях обрав Гітлер, щоб прийти до влади?

Наприкінці 1929 р. Німеччину охопила економічна криза. Промислове виробництво різко скоротилося, зросло безробіття. Розорилися тисячі підприємців і торгівців. Кількість безробітних досягла  5 млн. чол. Сотні тисяч селян змушені були продавати свої наділи, щоб розрахуватися із кредиторами. Уряди Мюллера і Брюнінга не змогли стабілізувати ситуацію. Цим негайно скористався Гітлер, який закликав до рішучих дій. Його бурхливі промови знаходили відгук в усіх верствах німецького суспільства. Середній клас, частина селян і робітників вважали, що Гітлер може врятувати країну.

Після поразки «пивного путчу» нацисти вирішили змінити тактику. З цього приводу Гітлер сказав: « Якщо я знову вдамся до політики, то це буде нова політика. На зміну тому, щоб завойовувати владу за допомогою зброї, ми, на зло депутатам-католикам і марксистам, сунемо ніс у рейхстаг,щоправда потрібно буде більше часу щоб їх переголосувати, ніж на те, щоб їх перестріляти. Але їхня власна конституція приведе нас до успіху. Кожна легальна процедура триває довго, але рано чи пізно ми завоюємо більшість, а отже і Німеччину».

З 1928 року націонал-соціалісти почали перебудову партійної роботи під гаслом боротьби за маси. В роки кризи це дало свої результати.

Участь націонал-соціалістів у виборах:

                                 - 1928р. – 2,6% голосів;

                                 - 1930р. – 18,3% голосів;

                                 - 1932р. – 37,4% голосів (14 млн. чоловік);

Головними суперниками на виборах у нацистів були соціал-демократи та комуністи, які в разі об’єднання зусиль могли б перешкодити нацистам. Однак цього не відбулося.

     Політична боротьба в Німеччині особливо загострилася напередодні президентських виборів 1932 р. Найбільш вірогідними претендентами на посаду президента були Гінденбург і Гітлер. Комуністи висунули кандидатом у президенти  Тельмана. Гінденбурга підтримали центристські партії і соціал-демократи, що й забезпечили йому перемогу. Формування уряду президент доручив фон Папену – лідерові військових і юнкерських кіл, відомому своєю непримиренністю до лівих партій.

      Після чергового зниження заробітної плати країною прокотилася хвиля страйків і демонстрацій. Вплив комуністів і лівих соціал-демократів зростав, що стурбувало великих німецьких промисловців та представників середнього класу. Їм потрібна була політична сила, здатна зупинити економічний хаос. Таку силу вони вбачали у партії Гітлера. 30 січня 1933 р. Гінденбург доручив Гітлерові сформувати новий кабінет міністрів, призначивши його рейхсканцлером. Так до влади прийшли націонал-соціалісти.

Висновок.          

  Нацисти прийшли до влади законним, конституційним шляхом. Для Німеччини це стало не просто заміною одного уряду іншим, а переходом від демократії  до тоталітаризму.2 серпня 1934 року після смерті Гінденбурга рейхстаг проголошує Гітлера фюрером німецької нації, а держава оголошувалася ІІІ Рейхом.В країні встановилася фашистська диктатура.

3.Робота в групах.

Завдання: виділіть основні напрямки політики нацистів у різних сферах.

1- група – політична сфера; ( додаток 1)

2- група – економічна політика; ( додаток 2)

3-група – культурно-освітнє життя  (додаток 3)

Висновок.

Логічним продовженням внутрішньої політики стала  зовнішня політика Третього рейху, яка була спрямована на розв’язання війни.

ІІІ. Завершальний етап

1.Систематизація,узагальнення вивченого. Контроль навчальних досягнень.

      1.Обговорення проблемного питання методом ПРЕС

Чому фашистам вдалося прийти до влади? Чи можна було уникнути фашистської диктатури?

Я вважаю,що…..

Тому,що….

Отже,….

        2.Прийом Сенкан. Тема : нацизм.

2.Підсумки уроку

3. Домашнє завдання .Опрацювати тему «Німеччина».

Додаток 1.Політика  нацистів  в  політичній  сфері.

1. Назва держави – Третій Рейх (скасування Веймарської республіки і конституції).

2. Атрибути держави  

(Червоний колір прапора означає рух, білий – чистоту нації, свастика – сторони світу, переможна місія арійської нації).

3.Створено репресивний апарат:

                                                         - таємна поліція – гестапо

                                                         - охоронні загони – СС .Безпос середньо віддані фюреру ,його особиста охорона. Всередині СС була організація «Мертва голова» - охорона концтаборів. Очолював СС Гімлер);

                                                         - штурмові загони – СА (загальна кількість налічувала 500 тисяч чоловік. Очолював СА Герінг);

                                                         - служба безпеки – СД (Очолював Шелленберг).

4. Армія – вермахт (з 1935 року).

5. Військова розвідка – абвер.

Розправа над противниками

1. Перше до чого вдався Гітлер – це знищення опозиції (400 чоловік).

29 – 30 червня 1933 року  - «ніч довгих ножів». За одну ніч знищені всі опозиціонери, всі ті хто заважав Гітлеру. Сталін пізніше скаже: «От Гітлер молодчина! Ось так потрібно розправлятися з політичними противниками».                                        

2. Розправа з комуністами.

Гітлеру заважали комуністи, тому в березні 1933 року нацисти підпалюють рейхстаг і звинувачують в цьому комуністів. Хоча на суді вину комуністів за підпал рейхстагу довести не вдалося 10 тисяч комуністів посаджено до в’язниці , а Комуністичну партію Німеччини – заборонено.

       В 1933 р. формально було заборонено всі політичні партії, крім націонал-соціалістичної.

В  1933 р. по всій країні з’явились концентраційні табори для утримання неугідних режимові людей.

       Було ліквідовано основні політичні права громадян – свободу слова, зібрань, недоторканість житла, таємницю листування.

       Антисемітизм став офіційною політикою гітлерівської держави.

 Нацисти почали переслідувати євреїв. Вже з весни 1933 р. почався організований владою бойкот усіх установ, що належали євреям.

Євреї становили ( 1%  від усього населення Німеччини).

 Голокост – геноцид проти єврейського народу.

До 1935 року видано 400 законів, направлених проти єврейського народу:

- позбавлення громадянства;

- заборона змішаних шлюбів;

- заборона євреям займати державні посади, викладати в школах, працювати юристами, лікарями;

- в їхніх паспортах ставили спеціальні позначки ( жінкам дописували ім’я Сара, а чоловікам – Ізраїль);

                                                         - зобов’язання постійно носити на одязі нашиту жовту шестикутну зірку

                                                         - виселення в гетто (спеціально відведені квартали і будинки, заборона з’являтися в громадських місцях, нашивали жовту чотирикутну зірку на одязі);

                                                         - концтабори (Бухенвальд, Дахау, Заксенхаузен…);

- 9-10 листопада 1938р. – “кришталева ніч” (розгром єврейських магазинів);

- сотні людей емігрували в тому числі цвіт творчої інтелігенції (Б.Брехт, А.Ейнштейн, Т. і Г. Манни, Л.Фейхтвангер та інші);

- жертвами Голокосту стали 6 млн. чоловік  

Крім євреїв расовій дискримінації були піддані цигани. Вони мали бути винищені як представники «нищої раси»

Додаток 2.

Економічна  політика  нацистів.

        Важливі зміни відбулися в економіці Німеччини. Уряд Гітлера пішов на нечуване для мирного часу розширення державного регулювання господарського життя спочатку з метою виходу із кризи.

       На кошти держави було розгорнуто будівництво мережі швидкісних автострад, аеродромів, мостів, нових підприємств, що дозволило відразу скоротити чисельність безробітних та пожвавити будівельну індустрію.

 В 1935 р. була запроваджена загальна трудова повинність.

       Основна увага була приділена прискореному розвитку військової промисловості. Військові витрати збільшились. З метою стимулювання економічного зростання вводились податкові пільги.

. Щоб не допустити знецінення грошей та зростання цін, уряд ввів контроль над цінами та зарплатою і почав поступовий перехід до карткової системи розподілу.

         Особливістю економіки нацистської Німеччини було пряме адміністративне регулювання господарства державою. Для цього всі підприємці були об’єднані в галузеві картелі та підпорядковані Імперському міністру господарства.

 Коли в 1936 р. було прийнято чотирирічний план розвитку військової промисловості, уповноваженим по реалізації цього плану було призначено Геринга. Створене ним відомство взяло під контроль всю економіку країни. Держава стала безпосереднім володарем багатьох підприємств, що були конфісковані в більшості випадків у євреїв.

        До початку Другої світової війни економіку Німеччини було кардинально змінено.  Практично перестала функціонувати ринкова економіка.

 Весь комплекс цих заходів прискорив вихід Німеччини з кризи.

 У 1935 р. вона досягла до кризового рівня виробництва, а до 1939 р. значно перевищувала його. Скоротилося безробіття.

          Високі темпи відновлення були  зумовлені мілітаризацією  економіки. Вся промисловість працювала на підготовку до війни.

Додаток 3.

Культурно-освітнє  життя.

     

      Життя у нацистській Німеччині було далеким від тих омріяних картин, які були створені пропагандою. Насилля стало масовим. Сотні тисяч німців емігрували, в їх числі цвіт творчої інтелігенції – фізики Альберт Ейнштейн, Нільс Бор; письменники – Томас і Генріх Манн, Ліон Фейхтвангер,  Анна Зегерс, Еріх-Марія Ремарк; композитори – Ган Уй-снер, Отто Клемперер, Пауль Хіндеміт та інші представники творчої і наукової інтелігенції.

       Гітлеризм прагнув  установити контроль і над свідомістю людей. Засоби масової інформації – друк, радіо- залежали від міністра пропаганди Геббельса. Його відомство було поставлено на службу нацизму: художники, поети, композитори повинні були прославляти Гітлера, оспівувати переваги арійської раси і нових порядків.

 Одна із перших акцій влаштованих Геббельсом -  це спалення книг написаних не арійцями в Берліні та інших університетських центрах. Книги палили просто на площах. З картинних галерей забирали полотна «неарійців».

      Студенти і школяри змушені були вступати до молодіжних нацистських організацій , членство в яких було обов’язкове і під жорстким контролем держави:

   - дитячий фашистський рух (з 6 років);

   - “Гітлер-югенд” (з 14 років) – 8 млн. осіб;

   - Німецький Трудовий фронт – 23 млн. осіб.

Тут виховувались молоді німці у дусі шовінізму, прищеплювалась військова дисципліна та безмежна відданість фюрерові

Формується культ особи вождя.

 Пропагується “арійське походження ” німців, як вищої раси

 Заборонена діяльності всіх партій, крім нацистської.

Державою заохочувалася народжуваність, багатодітним матерям вручалася офіційна відзнака  «Хрест Матері», золотий вручався за народження восьми дітей, срібний – шести, бронзовий – чотирьох.

В 1936 році в Берліні відбулися Олімпійські ігри. Багато спортсменів бойкотували ігри. Ці ігри повинні були показати всім перевагу арійської раси. Але чорношкірий атлет Джессі Оуен виборов 4 медалі

             Нацистський уряд позакривав більшість римсько-католицьких шкіл, учні ходили до державних шкіл, де виховувався дух «арійства» і панували людиноненависницькі ідеї.

У 1935 р. нацисти реорганізували протестантську церкву, примушуючи вірних проводити пронацистські церемонії під час релігійних служб.

 ходили до державних шкіл, де виховувався дух «арійства» і панували людиноненависницькі ідеї.

У 1935 р. нацисти реорганізували протестантську церкву, примушуючи вірних проводити пронацистські церемонії під час релігійних служб.

 В 1936 році в Берліні відбулися Олімпійські ігри. Багато спортсменів бойкотували ігри. Ці ігри повинні були показати всім перевагу арійської раси. Але чорношкірий атлет Джессі Оуен виборов 4 медалі

             Нацистський уряд позакривав більшість римсько-католицьких шкіл, учні ходили до державних шкіл, де виховувався дух «арійства» і панували людиноненависницькі ідеї.

У 1935 р. нацисти реорганізували протестантську церкву, примушуючи вірних проводити пронацистські церемонії під час релігійних служб.