Виховна година до 70-річчя визволення України "Шлях до перемоги"

                             Шлях до перемоги

                (до 70-річчя визволення України від  

                      фашистських загарбників)

Мета: ознайомити учнів з бойовими діями за визволення України впродовж 1942-1944 рр.; на прикладі історичних фактів показати якою ціною далась перемога над загарбником нашої Батьківщини; виховувати почуття патріотизму та національної свідомості.

Обладнання:  збірник віршів про війну, спогади очевидців, карта України.

                                    
Хід заходу

 Слово вчителя

 Однією із жахливих сторінок ХХ століття є Друга світова війна 1939-1945 рр., яка торкнулася і нашої країни. Саме під час цієї війни розпочалось довге і криваве протистояння наших співвітчизників за визволення нашої держави. Тяжкий шлях визволення України тривав з 1942 до 1944 рр., попри гіркоту поразок ми вирвали перемогу у ворога звільнивши нашу державу. Саме цим подіям і присвячена ця виховна година.

 

 Ведучий 1. 28 жовтня вся Україна відзначає річницю визволення від німецько-фашистських загарбників.  70 років тому останній фашист покинув землю нашої Батьківщини.

 Ведучий 2. Але до цього дня потрібно було пройти кілометри шляху, спочатку відступаючи, залишаючи фашистові наші краї, але потім з новими силами, зібравшись кинутися на ворога знову і вже гнати їх до кордону не зупиняючись.

 Ведучий 1. Україна. Її безкрайні поля, зелені ліси і гори, блакитний Дніпро, все  вразила пухлина фашистської чуми. Скільки українських хлопців і дівчат пішли на фронт, щоб захищати свою країну. Але на початку червня 41-го все ще було спокійно.

 Перегляд відеокліпа «Священная война»»

 Ведучий 2. Раптово запалала на величезних просторах заграва, застогнала від жахливої болю земля. З світлої солов'їної ночі в чотири години ранку 22 червня на неї обрушилося незліченна кількість бомб і снарядів. Тисячі німецьких гармат відкрили вогонь по радянських прикордонних заставах, у вузлах зв'язку і районах розташування частин і з'єднань Червоної Армії.

 Ведучий 1. Тисячі танків з чорними хрестами прасували гусеницями українські простори. Машина гітлерівської агресії була запущена на повну потужність.

 Читець. Війни починаються раптово.

 Ходить по межі тиша.

 А потім обвал. І відразу плями.

 Червоні. І - ось вона - війна.

 А навколо поля лежать рябі.

 Та гуде свинцевий неспокій.

 Війни були всякі. Будь-які.

 Малі. Великі. Але такої -

 Ніколи. Ніде ще. Навіки,

 Життя затиснута в смертні лещата.

 Річки від вогню спікались. Річки.

 Гори розривали на шматки.

 І в опіках, у саднах, порізах,

 Де блескучою лавою, де стіною,

 Всієї Європи страшне залізо

 На тебе, солдат, пішов війною.

 Ведучий 2. Відлуння війни... Яке воно довге і протяжне.

 Наслідки війни і сьогодні, через 70 років, немає-немає та й нагадують про себе. Ще знаходять міни та снаряди, зотлілі каски. Ще вибухають бомби, понад півстоліття тому ранившие землю, і від цих вибухів здригаються міста.

 

 Слово вчителя

 Восени 1942 року на Волзі в районі Сталінграда розпочалася одна з найбільших битв Другої світової війни. У результаті наступу радянської армії 19-23 листопада в оточенні опинилося 330-тис. німецьке угруповання. 2 лютого 1943 року фашистські війська капітулювали. Перемога під Сталінградом відкрила можливість для наступу радянських військ в Україні. 18 грудня 1942 року фашистів вибили із с. Півнівка Міловського району (Луганщина). Того ж дня від нацистів звільнено ще декілька населених пунктів України. Першим районним центром, звільненим від окупантів, було м. Мілове. 1 066 солдатів і офіцерів загинули за визволення першого міста на українській землі.

 Перегляд документального циклу «20 кроків до мрії. Україна у Другій світовій війні. Визволення»

 Ведучий 1. Людина і метал, що міцніше? Що сильніше? Переміг чоловік, але якою ціною?

 Як багато їх залишилося там, на полях, в низинах, в лісах і болотах! А скількох пам'ятають тільки самі близькі люди, не завжди знаючи, під яким обеліском, в якому краю похований син, чоловік, батько...

 Пам'ять невіддільна від сутності людини, без неї неможливе саме життя.

 Пам'ять, пам'ять... Що без тебе людина.

 Пісня «Обеліски»

 Ведучий 2. Вони були нескінченними - дороги війни. Сніг і непролазний бруд, хурделиці і зливи. І смерть, стереже на кожному кроці...

 Не витримували машини, грузли в драговинах танки. А люди йшли вперед кілометр за кілометром, п'ядь за п'яддю очищаючи свою рідну землю від ворожої нечисті.

Учень

 Повідомлення учня супроводжується показом презентації «Визволення України»

 Улітку 1943 року (5 липня - 23 серпня) радянським військам удалося завдати поразки гітлерівським арміям на Курській дузі. Загальний наступ під Курськом дав можливість визволити місто Харків (23 серпня 1943 року). Уперше за всю історію Другої світової війни Москва салютувала визволителям українського міста. Почався загальний наступ, який мав на меті повністю звільнити Україну від німецько-фашистських загарбників. Першим етапом цього плану стала підготовка до визволення Лівобережної України.

 Протягом серпня - вересня 1943 року від німців звільнено Лівобережжя з його промисловим серцем — Донбасом. Операції на території Лівобережної України відбувалися в досить важких умовах. Відступаючи, нацисти в безсилій люті теж застосували тактику «випаленої землі» — знищували все, передусім промислові об'єкти й матеріальні цінності, які не можна було вивезти до Німеччини. У жовтні 1943 року радянські війська остаточно ліквідували німецькі плацдарми в районі Мелітополя та Запоріжжя й самі почали закріплюватися на правому березі Дніпра біля Києва та Кременчука. На черзі була операція з визволення столиці України.

Перегляд документальної хроніки  «Історія українських земель. Війна 1941-1945 рр.»

 

 Читець . У свої 17 років

 Я встав у солдатський стрій

 У всіх шинелей сірий колір, у всіх один покрій.

 У всіх товаришів - солдатів

 І в роті і в полку

 Протигаз і автомат, та фляга на боці.

 Мені було 18 під Москвою

 Сухих гілок обрушені батоги

 Бовталися на вітрі. І все на світі

 Здавалося - кинутим вниз головою.

 Був чорним сніг. Ворог прямо в серце мітив.

 Так починалося повноліття....

 У військових днями ми так і не дізналися:

 Між юністю та дитинством - де межа?

 Нам в сорок третьому видали медалі,

 ....і тільки в 45-му паспорта.

 Читці.(монтаж) Про одне, я не думала, що тиша

 Найстрашніше, що залишить війна.

 Так тихо, так тихо, що думка про війну

 Як крик, як ридання в тиші.

 Тут люди, ричачи, звиваючись, повзли,

 Тут кров пінилася на вершок від землі...

 Тут тихо, так тихо, що думається - довіку

 Сюди не прийде жоден чоловік,

 Ні орач, ні тесля і ні садівник -

 ніхто, ніколи, ніколи не прийде.

 Так тихо, так німо - не смерть і не життя.

 Про це суворіше всіх укоризн.

 Не смерть і не життя - німота, німота -

 Відчай, стиснувши вуста.

 Безмирно живе мертві мстять:

 Всі знають, всі пам'ятають, а самі мовчать.

 

 Ведучий 1. Давайте вшануємо пам'ять загиблих у тій війні, недоживших до Перемоги, недолюбивших, неувидавших своїх дітей, тих, хто сам був дитиною, матерів хто помер не дочекавшись своїх дітей з фронту, тих, хто помер від голоду в блокадному Ленінграді, тих, хто помер біля верстата наближаючи з кожним кроком День Перемоги.

 Ведучий 2. Ця війна, сама народна і справді найсвятіша з усіх воєн на землі, назавжди залишиться великим уроком людської мужності.

 Читець. Мир і війна два слова всім відомих,

 З давніх, незапам'ятних часів,

 І всім відомо мирно жити чудово,

 Буває важко, але ми є і ми живемо!

 Живемо і віримо: завтра незмінно

 За зимовим холодом знову прийде весна,

 Подарує літо нам тепло, прохолоду осінь,

 І в мирний хід часів не вторгнеться війна.

 І не заплаче осінь гіркими сльозами,

 Непогожих вдовиних днів або ночей,

 Снарядів жар над хлібними полями,

 Не запалить колосся тисячею свічок!

 Не перетвориться білий сніг в кривавий наст,

 Весни розлив у безкрайню розлуку,

 Від серця матері не відірвуть дитя

 І не відправлять в пекло війни на борошно.

 Блажен, хто вірить мудро кажуть,

 І в ту страшну годину і злий,

 Хіба ми знали, що вже несуть,

 До нас злі ворони таку долю?

 І не було порятунку від біди,

 І хіба можна було сховатися від горя?

 Зібравши всі сили вистояли ми,

 Але не забути нам ніколи таке.

 Ні, не дано народу нашого забути,

 Не можна забути, і не маємо права!

 Ми будемо пам'ятати, пам'ять буде жити,

 Про тих, хто не повернувся в сорок п'ятому,

 Про тих, хто подарував нам мир і життя -

 Уклін вам низький від вдячних нащадків,

 І тим, хто вижив, нехай подарує життя

 Ще чимало весен благодатних.

Слово учителя.

 На вирішальному етапі битви за Україну радянські війська, зосереджені на теренах України, мали значну перевагу над ворогом. Так, у складі І, II, III та IV Українських фронтів налічувалося понад 2,3 млн. осіб, 28,8 тис. гармат і мінометів, 2 тис. танків і самохідних артилерійських установок (САУ), 2 370 літаків. Українські фронти, відповідно, очолювали відомі полководці (М. Ватутін, І. Конєв, Р. Малиновський, Ф. Толбухін).

 3 9 вересня по 28 жовтня 1944 року радянськими військами була здійснена Карпатська операція, яка закінчилась вигнанням фашистів з Карпат. 27 жовтня 1944 року було звільнено Ужгород, а 28 жовтня радянські війська вийшли на сучасний кордон. Уся етнічна територія України була звільнена.

Презентація «70-річчя визволення України»

 Ведучий 1. Ще живуть на світі люди, які дали цей урок всьому людству.

 Ведучий 2. Ще можна глянути на їхні обличчя, їхні очі, почути їх прості, нехитрі розповіді про ті часи..

 Ведучий 1. Звичайно, історики можуть скрупульозно порахувати кількість дивізій, які брали участь у тому чи іншому битві, кількість спалених сіл, зруйнованих міст..

 Ведучий 2. Але не вони можуть розповісти, що відчувала семирічна дівчинка, на очах якої бомбою розірвало мати.

 Ведучий 1. Про що думав голодний 10-річний хлопчик у блокадному Ленінграді, варивший у воді шкіряний черевик, дивлячись на трупи своїх рідних.

 Ведучий 2. Про це можуть розповісти вони самі. Ті, хто бачив цю війну.

 Ведучий 1. Ті, хто вижив в ту війну. Ті, хто ще живі.

 Ведучий 2. З кожним роком їх стає все менше і менше ветеранів Великої Вітчизняної. Що вони для нас? Задумайтеся. Зрозумійте. Без них не було б зараз синього неба, ясного сонця, зеленого лугу ...

 Ведучий 1. (пауза) Не було б тебе, мене...

 І найкраще, що ми можемо зробити для них - знати і пам'ятати.

 Пісня «Перемога»